Таблиця 95 б. Складнопідрядні займенниково-співвідносні речення нерозчленованої структури

З А Й М Е Н Н И К О В О-С П І В В І Д Н О С Н І

підрядна залежить від займенника чи займенникового прислівника

1. З підрядною п р е д м е т н о — о т о т о ж н е н о ю – підрядна частина залежить від вказівного слова той (рідше – всякий, кожний, всі, ніхто, хтось, те, все, ніщо, дещо, щось і под.), яке може бути опущене; відповідає на запитання хто саме? що саме?; її позиція не закріплена;

сполучні слова хто, що, чий;
(корелятивні єдності той – хто, той – що тощо).

¹Хто питає, ²той не блудить (Н. тв.). ¹Благословен /той/, ²хто викопав криницю! (М. Рильський). ¹Чого не зможеш зробити силою, ²те легко зробити любов’ю (І. Огієнко).

2. З підрядною я к і с н о — о т о т о ж н е н о ю – підрядна частина залежить від вказівного слова такий переважно у функції іменної частини складеного присудка, відповідає на запитання який саме? яка саме? яке саме? які саме?; її позиція не закріплена;

· сполучні слова який, як;
· рідше – сполучники що, мов, немов, ніби, нібито, наче, неначе, щоб;

(корелятивні єдності такий – який, такий – як, такий – що, такий – наче тощо).

¹Який Сава, ²така й слава (Н. тв.). ¹А день такий, ²що тільки жить і вірити (Б. Олійник).

3. З підрядною о б с т а в и н н о ю:

а) м і с ц я – підрядна характеризує місце чи напрям дії, про яку йдеться в головній частині, залежить здебільшого від вказівного слова-прислівника там, туди, тут, скрізь, звідти, усюди; приєднана сполучним словом де, куди, звідки (корелятивні єдності: там – де, куди, звідки; туди – де, куди, звідки; тут – де, куди, звідки; скрізь – де, куди, звідки; звідти – де, куди, звідки; усюди – де, куди, звідки); відповідає на запитання де саме? куди саме? звідки саме?; її позиція не закріплена;

Залежно від семантики сполучних слів виділяють три групи речень з підрядною місця:

— підрядна, що вказує на місце дії;

сполучне слово де

¹Тут, ²де тепер наша Тухля /розташована/, ¹стояло велике озеро (І. Франко). ¹Де громи гриміли смертю огняною, ²зливи прошуміли сивою стіною (А. Малишко).

— підрядна, що вказує на напрям дії;

сполучне слово куди

¹Куди голова задумала, ²туди й ноги несуть (Н. тв.).

— підрядна, що вказує на вихідний пункт дії;

сполучне слово звідки

¹Звідки хмари /йдуть/, ²звідти й дощ /ітиме/ (Н. тв.).

Примітка 8. Від підрядних частин місця слід відрізняти підрядні з’ясувальні та означальні, які теж можуть приєднуватися до головної за допомогою сполучних слів де, куди, звідки, але відповідають на інші запитання: ¹Він знав, (що?) ²куди Варка прати ходила (Марко Вовчок). ¹Плету вінок з гілок розкішного краю, (якого?) ²де (=у якому) сам зростав /я/ (І. Мацківський).

б) с п о с о б у д і ї – підрядна характеризує спосіб протікання дії, про яку йдеться в головній частині, залежить від вказівного слова так (яке може й опускатися), таким способом, (таким чином – не рекомендовано), відповідає на запитання як? яким способом?; її позиція не закріплена;

· сполучне слово як;
· сполучники що, щоб;

¹Двір сплановано так, ²що діти від вулиці ізольовані (З газети). ¹Як уміє, ²так і піє (Н. тв.). ¹Воно [щастя] прийшло, ²як і щезло /щастя/ (О. Чорногуз).

в) м і р и й с т у п е н я – підрядна заступає обставину міри й ступеня головної частини або уточнює таку обставину при дієсловах, прислівниках чи прикметниках. З урахуванням змістових і граматичних відношень між предикативними частинами виділяють такі три групи підрядних міри й ступеня:

— речення ступеня міри – підрядна частина характеризує ступінь дії, ознаки, стану, про яку йдеться в головній частині, залежить від вказівного слова так, такий, настільки, стільки, до того (=так), он який (=такий), до такої міри, відповідає на запитання якою мірою? наскільки?; стоїть переважно після головної частини. Залежно від сполучника підрядні частини набувають додаткових відтінків значення

· сполучники що, що аж, аж, мов, немов, наче, неначе, нібито (відтінок наслідку);

· сполучник щоб (відтінок мети);

¹Чого це так серце болить, ²що й ти не зігрієш! (Є. Плужник). ¹Руки так потріскались, ²мовби кругом на них позалишалися сліди дратви (М. Стельмах).

…¹І так заридати, ²щоб люди почули Леся Українка).

— речення виміру – ознаки, дії чи стани, про які йдеться в головній та підрядній частинах, є кількісно однаковими; підрядна залежить від вказівного слова (не) стільки, (не) настільки, відповідає на запитання скільки? наскільки?; її позиція не закріплена;

· сполучні слова скільки, наскільки, як; (корелятивні єдності стільки – скільки, настільки – наскільки, стільки – як);

· сполучник щоб (відтінок наслідку);

¹Троє не піднімуть стільки, ²скільки Іван /піднімає/ (М. Ткач).

¹Я кинувся назад у гайок і пробіг далі настільки, ²щоб обійти огорожу й вийти на протилежний кінець заводу (Л. Смілянський).

— речення співвідносної міри – вказано, що міра вияву дії або ознаки, про які йдеться в головній частині, перебуває в прямому співвідношенні з мірою вияву дії чи ознаки, про які сказано в підрядній частині; відповідає на запитання якою мірою?; стоїть переважно перед головною частиною;

сполучники що ... то / тим, (чим ... тим / то – не рекомендовано). Обов’язковими є форми вищого ступеня прикметника чи прислівника в обох предикативних частинах.

¹Що ближче до весни, ²то чижик співає частіше (Із журналу).

Напишіть, будь ласка, у коментарі про опрацювання теоретичного матеріалу.