Складнопідрядні займенниково-співвідносні речення нерозчленованої структури

Таблиця 95 б. Складнопідрядні займенниково-співвідносні речення нерозчленованої структури

З А Й М Е Н Н И К О В О-С П І В В І Д Н О С Н І

підрядна залежить від займенника чи займенникового прислівника
1. З підрядною п р е д м е т н о — о т о т о ж н е н о ю – підрядна частина залежить від вказівного слова той (рідше – всякий, кожний, всі, ніхто, хтось, те, все, ніщо, дещо, щось і под.), яке може бути опущене; відповідає на запитання хто саме? що саме?; її позиція не закріплена;
сполучні слова хто, що, чий;
(корелятивні єдності той – хто, тойщо тощо). 
1Хто питає, 2той не блудить (Н. тв.). 1Благословен /той/, 2хто викопав криницю! (М. Рильський). 1Чого не зможеш зробити силою, 2те легко зробити любов’ю (І. Огієнко).
2. З підрядною я к і с н о — о т о т о ж н е н о ю – підрядна частина залежить від вказівного слова такий переважно у функції іменної частини складеного присудка, відповідає на запитання який саме? яка саме? яке саме? які саме?; її позиція не закріплена;

· сполучні слова який, як;
· рідше – сполучники що, мов, немов, ніби, нібито, наче, неначе, щоб;

(корелятивні єдності такий – який, такий – як, такий – що, такий – наче тощо).

1Який Сава, 2така й слава (Н. тв.). 1А день такий, 2що тільки жить і вірити (Б. Олійник).
3. З підрядною о б с т а в и н н о ю:
а) м і с ц я – підрядна характеризує місце чи напрям дії, про яку йдеться в головній частині, залежить здебільшого від вказівного слова-прислівника там, туди, тут, скрізь, звідти, усюди; приєднана сполучним словом де, куди, звідки (корелятивні єдності: там – де, куди, звідки; туди – де, куди, звідки; тут – де, куди, звідки; скрізь – де, куди, звідки; звідти – де, куди, звідки; усюди – де, куди, звідки); відповідає на запитання де саме? куди саме? звідки саме?; її позиція не закріплена;
Залежно від семантики сполучних слів виділяють три групи речень з підрядною місця:
— підрядна, що вказує на місце дії;
сполучне слово де  1Тут, 2де тепер наша Тухля /розташована/, 1стояло велике озеро (І. Франко). 1Де громи гриміли смертю огняною, 2зливи прошуміли сивою стіною (А. Малишко).
— підрядна, що вказує на напрям дії;
сполучне слово куди  1Куди голова задумала, 2туди й ноги несуть (Н. тв.).
— підрядна, що вказує на вихідний пункт дії;
сполучне слово звідки  1Звідки хмари /йдуть/, 2звідти й дощ /ітиме/ (Н. тв.).
Примітка 8. Від підрядних частин місця слід відрізняти підрядні з’ясувальні та означальні, які теж можуть приєднуватися до головної за допомогою сполучних слів де, куди, звідки, але відповідають на інші запитання: 1Він знав, (що?) 2куди Варка прати ходила (Марко Вовчок). 1Плету вінок з гілок розкішного краю, (якого?) 2де (=у якому) сам зростав /я/ (І. Мацківський).
б) с п о с о б у д і ї – підрядна характеризує спосіб протікання дії, про яку йдеться в головній частині, залежить від вказівного слова так (яке може й опускатися), таким способом, (таким чиномне рекомендовано), відповідає на запитання як? яким способом?; її позиція не закріплена;
· сполучне слово як;
· сполучники що, щоб
1Двір сплановано так, 2що діти від вулиці ізольовані (З газети). 1Як уміє, 2так і піє (Н. тв.). 1Воно [щастя] прийшло, 2як і щезло /щастя/ (О. Чорногуз).
в) м і р и й с т у п е н я – підрядна заступає обставину міри й ступеня головної частини або уточнює таку обставину при дієсловах, прислівниках чи прикметниках. З урахуванням змістових і граматичних відношень між предикативними частинами виділяють такі три групи підрядних міри й ступеня:
речення ступеня міри – підрядна частина характеризує ступінь дії, ознаки, стану, про яку йдеться в головній частині, залежить від вказівного слова так, такий, настільки, стільки, до того (=так), он який (=такий), до такої міри, відповідає на запитання якою мірою? наскільки?; стоїть переважно після головної частини. Залежно від сполучника підрядні частини набувають додаткових відтінків значення

· сполучники що, що аж, аж, мов, немов, наче, неначе, нібито (відтінок наслідку);

· сполучник щоб (відтінок мети);

1Чого це так серце болить, 2що й ти не зігрієш! (Є. Плужник). 1Руки так потріскались, 2мовби кругом на них позалишалися сліди дратви (М. Стельмах).

1І так заридати, 2щоб люди почули Леся Українка).

речення виміру – ознаки, дії чи стани, про які йдеться в головній та підрядній частинах, є кількісно однаковими; підрядна залежить від вказівного слова (не) стільки, (не) настільки, відповідає на запитання скільки? наскільки?; її позиція не закріплена;

· сполучні слова скільки, наскільки, як; (корелятивні єдності стільки – скільки, настільки – наскільки, стільки – як);

· сполучник щоб (відтінок наслідку);

1Троє не піднімуть стільки, 2скільки Іван /піднімає/ (М. Ткач).

1Я кинувся назад у гайок і пробіг далі настільки, 2щоб обійти огорожу й вийти на протилежний кінець заводу (Л. Смілянський).

речення співвідносної міри – вказано, що міра вияву дії або ознаки, про які йдеться в головній частині, перебуває в прямому співвідношенні з мірою вияву дії чи ознаки, про які сказано в підрядній частині; відповідає на запитання якою мірою?; стоїть переважно перед головною частиною;
сполучники що ... то / тим, (чим ... тим / тоне рекомендовано). Обов’язковими є форми вищого ступеня прикметника чи прислівника в обох предикативних частинах. 1Що ближче до весни, 2то чижик співає частіше (Із журналу).

 

Напишіть, будь ласка, у коментарі про опрацювання теоретичного матеріалу.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.