Складнопідрядні прислівні речення нерозчленованої структури

Таблиця 95 а. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури

П Р И С Л І В Н І

з опорним словом у головній частині — іменником, дієсловом, прислівником
1. З  п р и і м е н н и к о в о — о з н а ч а л ь н о ю  [присубстантивно-атрибутивною] частиною – підрядна частина стосується іменника чи субстантивованого слова (із вказівним займенником той, такий чи без нього) в головній частині і означає його; відповідає на запитання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? та похідні від них на зразок  у яку? на якому? з якого?; стоїть завжди після означуваного іменника: після головної частини чи всередині її.
Сполучні засоби Приклади
сполучні слова: відносні займенники який, чий, хто, що, прислівники де, куди, звідки, коли;

поєднання сполучника що з формами непрямих відмінків займенника він, вона, воно в будь-якому відмінку: що його, що її, що ним, що в ньому тощо;

сполучники що, щоб, як, мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито.
1. 1Край дороги, 2якою котився віз, 1лежав білий пісок (М. Коцюбинський). 2. 1Німецький комендант, 2чиєю допомогою Середа знехтував, 1тепер напевне помститься йому (Д. Бедзик). 3. 1На обрії сріблилося море, 2звідки (=з якого) подихав свіжий вітер (В. Собко) – [іменник може означати місце, простір, напрямок]. 4. 1Благословенна та ясна година, 2коли (=у яку) буквар до рук бере дитина (Д. Павличко) – [іменник має часове значення]. 5. 1А хто ж були ті вояки одважні, 2що їх зібрав під прапор свій Спартак? (Леся Українка).
Примітка 1. Сполучні слова-прислівники можна замінити синонімічним поєднанням відносного займенника з прийменником: Микола і його товариші перейшли в контору, де (=у якій) сиділи директор та писарі (І. Нечуй-Левицький).
Залежно від значення опорного іменника і структури предикативних частин серед складнопідрядних приіменниково-означальних речень виділяють два різновиди:

1) власне означальні, головна частина яких семантично недовершена, оскільки опорний іменник має надто загальне значення і потребує конкретизації: 1Є штрих, 2без якого немає картини (Р. Третьяков); 1Як сумно тій людині жить, 2яка в житті не знала суму  (М. Рильський);

2) означально-поширювальні, головна частина яких може обійтися без підрядної, бо вона подає про означуваний іменник лише додаткові відомості: 1Застиг метелик над кущем, 2що шелестить під вітерцем (М. Терещенко).
Примітка 2. Найуживанішим серед сполучних засобів є займенник який. Він у підрядній частині субстантивований, оскільки заміщає опорний іменник головної частини, стоїть у тому ж роді та числі, що й опорний іменник, а форма відмінка займенника зумовлена його синтаксичною позицією в підрядній частині: 1Небо і вода поволі вкривалися позолотою, 2яка (жін. р., одн., Н. в.) високо над головою і біля самого берега перетворювалась на прозору блакить (Д. Ткач). 1Дім, 2у якому (чол. р., одн., М. в.) ми живем (З газети). 1З космосу геологи «побачили» картини, 2яких (множ., Р. в.) досі не спостерігали  /геологи/ (З газети).

 
Примітка 3. Звичайне місце відносного займенника який – на початку предикативної частини, крім того випадку, коли він є неузгодженим означенням при іменникові підрядної частини і стоїть після цього іменника: 1Престолами заволоділи безчесні диктатори, 2жорстока підступність яких перевершує наполеонів усіх епох (Я. Гримайло).
Примітка 4. Уживання в підрядних приіменниково-означальних реченнях сполучного слова котрий є ненормативним. Ненормативною є конструкція: місто, у котрому пройшло дитинство. Треба: місто, у якому пройшло дитинство. [Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська та ін. – Київ, 2004. – С. 167]. Цей займенник приєднує підрядну з’ясувальну частину, якщо йдеться про порядок предметів під час лічби: 1Я не знаю, 2котра зараз година.

 
Примітка 5. Сполучне слово що поєднується з іменниками всіх родів та чисел і може стосуватися назв як неістот, так і істот [К. Шульжук, с. 268]: 1Як передать журбу без краю, 2що [журба] закувала серце в лід? (В. Сосюра). 1Блаженний муж, 2що [муж] йде на суд неправих і там за правду голос свій підносить (І. Франко).

 
Примітка 6. У тексті чи в багатокомпонентних складних реченнях слід уникати повторення однотипних сполучних засобів, а використовувати синонімічні: який, чий, що, що його:

1Люди, 2з якими нас знайомить екран, 1мають справу з фахівцями, 3що здобули сучасну освіту. 1Ми відчуваємо складність рішень, 2що їх приймають командири індустрії (З газети).

    1Це сторінки з життя славетної Оксани Петрусенко, 2чиє ім’я полинуло в світи (З газети) [урочистий, емоційний відтінок]. – 1Це сторінки з життя славетної Оксани Петрусенко, 2 ім’я якої (що її ім’я) полинуло в світи [книжне забарвлення].  
2. З підрядною з ’ я с у в а л ь н о ю – підрядна частина залежить від опорного слова (переважно дієслова, рідше – предикативного прислівника, дієприслівника, предикативної форми на -но, -то, прикметника, дієприкметника, віддієслівного чи співвідносного з дієсловом  іменника або стійкої сполуки) із значенням мовлення, мислення, процесів розумової діяльності, волевиявлення, спонукання, застереження, сприймання, відчуття, психічного стану, почуття і його вияву, сподівання, віри, піклування, буття, існування, виявлення, оцінки, необхідності, потреби, бажання, висловлення подяки або вибачення тощо, яке потребує розкриття свого змісту вказівкою на внутрішній об’єкт; відповідає на відмінкові запитання: що? про що? у що? чого? та ін.; стоїть після опорного слова: після головної частини чи всередині її,  зрідка – у препозиції.
·            з’ясувальні сполучники що, щоб, як, мов, немов, ніби, наче, неначе, аби, якби, коли, поки, доки, чи тощо;

·            сполучні слова хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, як, скільки, наскільки, навіщо, чому;

·            подеколи з опорним словом у головній частині може вживатися вказівний займенник те в різних відмінках.
1Кажуть, 2що поезії передує подвиг (О. Гончар). 1Хотів би я знати, 2про що той струмочок у мріях своїх гомонить між травою (П. Тичина). 1Відомо, 2якою ціною давалися людству пошуки нових світів (О. Гончар). 1Чорнобиль попередив про те, 2що може статись на Землі (О. Пахльовська). 1Я певен, 2що культуру праці треба виховувати зі шкільної лави (З газети). 1Він у вікно рукою листоноші укинув звістку, 2що нездужа мати (П. Воронько). 1Та й спасибі ж тобі, сину, 2що не осиротив рід /ти/! (Б. Олійник). 1Вибачайте, 2що буду казати правду (П. Грабовський). 1Що хотіла зробити /жінка/, 2не знає /жінка/ (М. Коцюбинський).

 
Примітка 7. Підрядна частина, що залежить від іменника дієслівного походження на (звістка, чутка, надія, віра тощо) головної частини, є синкретичною (поєднує в собі ознаки приіменниково-означальної та з’ясувальної). На думку дослідників, уточнити її тип можна за сполучним засобом (П. Дудик, Л. Прокопчук, с. 268): підрядну означальну приєднує сполучне слово, а підрядну з’ясувальнусполучник, пор.: 1Звістка (яка?), 2що (=яку) привіз гонець, 1стривожила князя (С. Скляренко). – 1Спочатку у людей на горі була надія (на що?), 2що печеніги постоять під Києвом і повернуться в поле (С. Скляренко).

 
3. З  п о р і в н я л ь н о — о б ’ є к т н о ю  (прикомпаративною) – підрядна залежить від форми вищого ступеня порівняння прикметника чи прислівника (компаратива [від лат. comparativus – порівняльний]), відповідає на запитання  порівняно з чим?; стоїть після опорного слова.
   сполучники ніж, як. 1Зброє моя, послужи воякам краще, 2ніж служиш ти хворим рукам (Леся Українка). 1Ліпше весь вік дівувати, 2як з нелюбом проживати (Н. тв.).

 

 

Напишіть, будь ласка, у коментарі про опрацювання теоретичного матеріалу.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.