Таблиця 95 а. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури

П Р И С Л І В Н І з опорним словом у головній частині — іменником, дієсловом, прислівником
1. З п р и і м е н н и к о в о — о з н а ч а л ь н о ю [присубстантивно-атрибутивною] частиною – підрядна частина стосується іменника чи субстантивованого слова (із вказівним займенником *той, такий* чи без нього) в головній частині і означає його; відповідає на запитання *який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?* та похідні від них на зразок *у яку? на якому? з якого?*; стоїть завжди після означуваного іменника: після головної частини чи всередині її.
Сполучні засоби			Приклади
сполучні слова: відносні займенники *який, чий, хто*, що, прислівники де, куди, звідки, коли; поєднання сполучника що з формами непрямих відмінків займенника *він, вона, воно* в будь-якому відмінку: *що його, що її, що ним, що в ньому* тощо; сполучники що, *щоб, як, мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито.*			1. ¹Край дороги, ²*якою* котився віз, ¹лежав білий пісок (М. Коцюбинський). 2. ¹Німецький комендант, ²*чиєю* допомогою Середа знехтував, ¹тепер напевне помститься йому (Д. Бедзик). 3. ¹На обрії сріблилося море, ²*звідки* (=з якого) подихав свіжий вітер (В. Собко) – [іменник може означати місце, простір, напрямок]. 4. ¹Благословенна та ясна година, ²*коли* (=у яку) буквар до рук бере дитина (Д. Павличко) – [іменник має часове значення]. 5. ¹А хто ж були ті вояки* одважні,* ²*що їх* зібрав під прапор свій Спартак? (Леся Українка).
Примітка 1. Сполучні слова-прислівники можна замінити синонімічним поєднанням відносного займенника з прийменником: Микола і його товариші перейшли в контору, де (=*у якій) сиділи директор та писарі* (І. Нечуй-Левицький).
Залежно від значення опорного іменника і структури предикативних частин серед складнопідрядних приіменниково-означальних речень виділяють два різновиди: 1) *власне означальні, головна частина яких семантично недовершена, оскільки опорний іменник має надто загальне значення і потребує конкретизації: ¹Є штрих,* ²без якого немає картини (Р. Третьяков); ¹Як сумно тій людині* жить,* ²яка в житті не знала суму (М. Рильський); 2) *означально-поширювальні, головна частина яких може обійтися без підрядної, бо вона подає про означуваний іменник лише додаткові відомості: ¹Застиг метелик над кущем,* ²що шелестить під вітерцем (М. Терещенко).
Примітка 2. Найуживанішим серед сполучних засобів є займенник *який. Він у підрядній частині субстантивований, оскільки заміщає опорний іменник головної частини, стоїть у тому ж роді та числі, що й опорний іменник, а форма відмінка займенника зумовлена його синтаксичною позицією в підрядній частині: ¹Небо* і вода поволі вкривалися позолотою, ²*яка* (жін. р., одн., Н. в.) високо над головою і біля самого берега перетворювалась на прозору блакить (Д. Ткач). ¹*Дім, ²у якому* (чол. р., одн., М. в.) ми живем (З газети). ¹З космосу геологи «побачили» картини, ²*яких* (множ., Р. в.) досі не спостерігали /геологи/ (З газети).
Примітка 3. Звичайне місце відносного займенника *який* – на початку предикативної частини, крім того випадку, коли він є неузгодженим означенням при іменникові підрядної частини і стоїть після цього іменника: ¹Престолами заволоділи безчесні диктатори, ²жорстока підступність яких* перевершує наполеонів усіх епох* (Я. Гримайло).
Примітка 4. Уживання в підрядних приіменниково-означальних реченнях сполучного слова *котрий* є ненормативним. Ненормативною є конструкція: місто, у котрому* пройшло дитинство.* Треба: місто, у якому* пройшло дитинство.* [Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська та ін. – Київ, 2004. – С. 167]. Цей займенник приєднує підрядну з’ясувальну частину, якщо йдеться про порядок предметів під час лічби: ¹Я не знаю, ²*котра* зараз година.
Примітка 5. Сполучне слово що поєднується з іменниками всіх родів та чисел і може стосуватися назв як неістот, так і істот [К. Шульжук, с. 268]: ¹Як передать журбу без краю, ²що [журба] закувала серце в лід? (В. Сосюра). ¹Блаженний муж, ²що [муж] йде на суд неправих і там за правду голос свій підносить (І. Франко).
Примітка 6. У тексті чи в багатокомпонентних складних реченнях слід уникати повторення однотипних сполучних засобів, а використовувати синонімічні: *який, чий, що, що його: ¹Люди,* ²*з якими* нас знайомить екран, ¹мають справу з фахівцями, ³що здобули сучасну освіту. ¹Ми відчуваємо складність рішень, ²*що їх* приймають командири індустрії (З газети). ¹Це сторінки з життя славетної Оксани Петрусенко, ²*чиє* ім’я полинуло в світи (З газети) [урочистий, емоційний відтінок]. – ¹Це сторінки з життя славетної Оксани Петрусенко, ² ім’я якої* (що її ім’я) полинуло в світи* [книжне забарвлення].
2. З підрядною *з ’ я с у в а л ь н о ю* – підрядна частина залежить від опорного слова (переважно дієслова, рідше – предикативного прислівника, дієприслівника, предикативної форми на -но, -то, прикметника, дієприкметника, віддієслівного чи співвідносного з дієсловом іменника або стійкої сполуки) із значенням мовлення, мислення, процесів розумової діяльності, волевиявлення, спонукання, застереження, сприймання, відчуття, психічного стану, почуття і його вияву, сподівання, віри, піклування, буття, існування, виявлення, оцінки, необхідності, потреби, бажання, висловлення подяки або вибачення тощо, яке потребує розкриття свого змісту вказівкою на внутрішній об’єкт; відповідає на відмінкові запитання: *що? про що? у що? чого?* та ін.; стоїть після опорного слова: після головної частини чи всередині її, зрідка – у препозиції.
· з’ясувальні сполучники *що, щоб, як, мов, немов, ніби, наче, неначе, аби, якби, коли, поки, доки, чи* тощо; · сполучні слова *хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, як, скільки, наскільки, навіщо, чому; · подеколи з опорним словом у головній частині може вживатися вказівний займенник* те в різних відмінках.		¹*Кажуть, ²що поезії передує подвиг* (О. Гончар). ¹Хотів би я знати, ²*про* що той струмочок у мріях своїх гомонить між травою (П. Тичина). ¹*Відомо, ²якою* ціною давалися людству пошуки нових світів (О. Гончар). ¹Чорнобиль попередив* про те,* ²що може статись на Землі (О. Пахльовська). ¹Я певен, ²що культуру праці треба виховувати зі шкільної лави (З газети). ¹Він у вікно рукою листоноші укинув звістку, ²що нездужа мати (П. Воронько). ¹Та й спасибі ж тобі, сину, ²що не осиротив рід /ти/! (Б. Олійник). ¹Вибачайте, ²що буду казати правду (П. Грабовський). ¹Що хотіла зробити /жінка/, ²не знає /жінка/ (М. Коцюбинський).
Примітка 7. Підрядна частина, що залежить від іменника дієслівного походження на (*звістка, чутка, надія, віра* тощо) головної частини, є синкретичною (поєднує в собі ознаки приіменниково-означальної та з’ясувальної). На думку дослідників, уточнити її тип можна за сполучним засобом (П. Дудик, Л. Прокопчук, с. 268): підрядну означальну приєднує *сполучне слово, а підрядну з’ясувальну* – *сполучник, пор.: ¹Звістка* (яка?), ²що (=*яку) привіз гонець,* ¹стривожила князя (С. Скляренко). – ¹Спочатку у людей на горі була *надія* (на що?), ²що печеніги постоять під Києвом і повернуться в поле (С. Скляренко).
3. З п о р і в н я л ь н о — о б ’ є к т н о ю (прикомпаративною) – підрядна залежить від форми вищого ступеня порівняння прикметника чи прислівника (компаратива [від лат. comparativus – порівняльний]), відповідає на запитання *порівняно з чим?*; стоїть після опорного слова.
сполучники *ніж, як*.	¹Зброє моя, послужи воякам краще, ²*ніж* служиш ти хворим рукам (Леся Українка). ¹Ліпше весь вік дівувати, ²як з нелюбом проживати (Н. тв.).