2. Лекція 8. Складне безсполучникове речення

Складне безсполучникове речення

 

Схарактеризовано ознаки і наведено класифікацію складних безсполучникових речень.

 

План

1.  Поняття про складне безсполучникове речення, його ознаки.

2. Засоби зв'язку предикативних частин складного безсполучникового речення.

3. Класифікація складних безсполучникових речень.

4. Багатокомпонентні складні безсполучникові речення.

5. Пунктуація в складних безсполучникових реченнях.

 

1.  Поняття про складне безсполучникове речення, його ознаки

 

   Безсполучникове речення – це складне речення, предикативні частини якого поєднані в семантичне, граматичне та інтонаційне ціле без сполучників і сполучних слів.
Ознаки складних безсполучникових речень
1. Відсутність сурядних і підрядних сполучних засобів унеможливлює поділ складних безсполучникових речень на складносурядні та складнопідрядні, вони характеризуються недиференційованим синтаксичним зв’язком.

2. Семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами складних безсполучникових речень ґрунтуються на їхньому конкретному лексичному наповненні.

3. На семантичному рівні між деякими видами складних безсполучникових і сполучникових речень є співвідносність, але повної відповідності немає.

Методична примітка

Безсполучниковим називають таке складне речення, у якому значеннєві відношення між частинами виражені в усному мовленні інтонацією, а на письмі – комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире (Н. Бондаренко, А. Ярмолюк. Українська мова. 9 клас. – 2009, с. 144).

Безсполучниковим складним називають речення, частини якого поєднуються в змістове ціле за допомогою інтонації. Для об’єднання частин у безсполучниковому реченні не використовуються сполучники та сполучні слова (С. Єрмоленко, В. Сичова. Українська мова. 9 клас. – 2009, с. 154).

 

2. Засоби зв'язку предикативних частин складного безсполучникового речення

1. Інтонація:
а) перелічувальна;

1Місяць на небі /є/2зіроньки сяють3тихо по морю човен пливе (Н. тв.).

б) зіставно-протиставна; 1Ненависть породжує суперечку, 2любов полагоджує всі непорозуміння (Заповіт Божий).
в) пояснювальна;

1Я пам’ятаю2на Дніпрі од берегів тих пахли трави (В. Сосюра).

г) зумовленості. 1Сиди, Векло   2ще не смеркло (Н. тв.).
2. Співвіднесеність видо-часових і способових форм дієслів-присудків у різних предикативних частинах складного речення. Була відлига, з стріх капало, з горбка збігали, мов весною, струмочки талої води, горобці весело цвірінькали (М. Коцюбинський).
3. Лексичні елементи:
а) лексичний повтор; 1Я стояла, мій друже, з тобою, 2я дивилась на тебе з журбою (Леся Українка).
б) займенник у другій предикативній частині замість іменника в першій; 1Сонце заходить, цілуючи гай, 2квіти кивають йому на добраніч (М. Вороний).
в) інформативно недостатні слова (вказівні, означальні  займенники, прислівники, прикметники тощо) в одній з предикативних частин, зміст яких розкритий в іншій предикативній частині; 1Всяк розумний по-своєму: 2один спершу /розумний/, [а другий потім] (Н. тв.). 1Робота тепер у Степана була цікавою: 2за столом відповідального секретаря письменницького журналу він відбирав рукописи і виносив їм свій присуд (В. Підмогильний). 1Ялинки всі вкриті снігом з якимсь казковим відтінком, 2кожну голочку хочеться погладити3такі вони ніжні й дивовижні (З журналу).
г) слова із семантикою мовлення, мислення, сприймання тощо в першій предикативній частині, зміст яких розгорнутий у другій предикативній частині; 1Я знаю: 2кожній дитині потрібна ласкава увага батьків (В. Сухомлинський).
ґ) антоніми чи слова протилежної семантики; 1По той бік гора /є/, 2по цей бік друга /гора є/ (Н. тв.).
д) прислівники відповідної семантики; 1Спочатку примовкли коники, 2тоді шелеснуло листя, 3потім знову запала тиша (Ю. Смолич).
4. Синтаксичні засоби:
а) спільні другорядні члени речення (або вставні конструкції, службові слова); 1В печі палає полум’я, 2кипить вечеря (І. Нечуй-Левицький).
б) неповнота другої предикативної частини;

1Мудрий син є радістю свого батька, 2дурний – приносить горе своїй матері  /син/ (Заповіт Божий).

в) структурний паралелізм (однакове розміщення членів речення).

1Щастя має ноги, 2біда має роги (Н. тв.).

5. Порядок розміщення предикативних частин (якщо він сталий). 1Від горя хворість /буває/, 2від хворості смерть /буває/ (Н. тв.).

3. Класифікація складних безсполучникових речень

(за С. Дорошенком)

 

І. З однорідними частинами

1. З перелічувальними відношеннями:

а) зі значенням одночасності: 1Шелестить пожовкле листя по діброві, 2гуляють хмари, 3сонце спить (Т. Шевченко). 1У глибині лісу стукав дятел, 2пищали синиці (О. Десняк);

б) зі значенням різночасності: 1Небо раптом нахмурилось, 2місяць ліг за хмару, 3засіяв тихий сніг (Г. Тютюнник). 1Ось несподівано для Надійки обізвався Юрко, 2потім Яків /обізвався/, 3за ними – Клава /обізвалася/ (В. Козаченко).

2. Із зіставно-протиставними відношеннями:

а) зі значенням зіставлення: 1Хліб – батько, 2вода – мати (Н. тв.). 1Одна брова варта вола, 2другій брові й ціни нема (І. Нечуй-Левицький);

б) зі значенням протиставлення: 1Не бажай синові багатства – 2бажай розуму (Н. тв.). 1Рвонув він раз тенета – 2не тріщать /тенета/ (Л. Глібов);

в) із зіставно-протиставним значенням: 1Літо збирає, 2зима поїдає (Н. тв.). 1Він гість2я господар (Н. тв.).

ІІ. З неоднорідними частинами

1. З пояснювальними відношеннями:

а) з розгортанням значення ( у першій предикативній частині є опорне слово із семантикою мовлення, мислення, сприймання тощо, зміст якого розгорнутий у другій предикативній частині): 1Я знаю: 2в призначений долею вечір напророчать дорогу мені три зозулі в саду (Б. Олійник). 1І досі сниться: 2вийшла з хати веселая, сміючись, мати (Т. Шевченко);

б) з уточненням значення (у першій предикативній частині є слова, які потребують уточнення, конкретизації, а друга предикативна частина містить це уточнення, становить деталізацію): 1Такий наш Йосип: 2нема [й не просить] (Н. тв.). 1В осінній час сім погод у нас /є/: 2сіє, [віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде] (Н. тв.);

в) з коментуванням значення (друга предикативна частина коментує сказане в першій або дає йому оцінку, часто містить вказівні слова це (оце), то (те), так: 1Здаля чути короткий звук сирен: 2то розминаються пароплави. 1Лежать рядком залізні бочки з сірчаним вуглецем: 2це засоби боротьби з філоксерою (М. Коцюбинський). 1Під гаєм пасіка була2ну рай та й годі! (Л. Глібов);

г) із тлумаченням значення (в другій предикативній частині роз’яснено сказане в першій): 1Він посміхнувся, прихильно розглядаючи дівчину: 2було їй років вісімнадцять. 1На нинішніх жнивах у нас немало гостей /є/: 2вони приїздять за досвідом (З газети).

2. З детермінантними відношеннями:

а) зі значенням часу: 1Зайде сонце2Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко);

б) з умовно-наслідковим значенням: 1Будеш сіяти з сумом2вродить печаль (М. Стельмах);

в) із причиново-наслідковим значенням: 1Молодий тоді я був: 2все мені впадало в очі (Панас Мирний);

г) зі значенням причини: 1Умовк кобзар сумуючи: 2щось руки не грають (Т. Шевченко);

ґ) зі значенням мети: 1Іди сюди, Мотре, 2щось маю тобі сказати (І. Нечуй-Левицький);

д) з допустовим значенням: 1Кинь правду в калюжу 2вона чиста буде (Н. тв.);

е) зі значенням порівняння: 1Погляне – 2водою холодною обіллє (Марко Вовчок);

є) із значенням міри чи ступеня дії: 1Кричить 2на десятій вулиці чути (М. Номис).

4. Багатокомпонентні складні безсполучникові речення.

 

5. Пунктуація в складних безсполучникових реченнях.

 

Напишіть, будь ласка, у коментарі про опрацювання цього матеріалу.

 

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.