2. Лекція 5. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури

Лекція 5

Складнопідрядні речення нерозчленованої структури

Схарактеризовано складнопідрядні речення нерозчленованої структури — прислівні та займенниково-співвідносні.

План

1.Прислівні складнопідрядні речення:

а) з підрядною приіменниково-означальною;

б) з підрядною з'ясувальною;

в) з підрядною порівняльно-об'єктною (прикомпаративною).

2. Займенниково-співвідносні складнопідрядні речення:

а) з підрядною предметно-ототожненою;

б) з підрядною якісно-ототожненою;

в) з підрядною обставинною.

Таблиця 95. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури (з опорним словом у головній частині)

ПРИСЛІВНІ

з опорним словом у головній частині — іменником, дієсловом, прислівником
1. З  п р и і м е н н и к о в о — о з н а ч а л ь н о ю  [присубстантивно-атрибутивною] частиною – підрядна частина стосується іменника чи субстантивованого слова (із вказівним займенником той, такий чи без нього) в головній частині і означає його; відповідає на запитання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? та похідні від них на зразок  у яку? на якому? з якого?; стоїть завжди після означуваного іменника: після головної частини чи всередині її.
Сполучні засоби Приклади
  • сполучні слова: відносні займенники який, чий, хто, що, прислівники де, куди, звідки, коли;
  • поєднання сполучника що з формами непрямих відмінків займенника він, вона, воно в будь-якому відмінку: що його, що її, що ним, що в ньому тощо;
  • сполучники що, щоб, як, мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито.
1. 1Край дороги, 2якою котився віз, 1лежав білий пісок (М. Коцюбинський). 2. 1Німецький комендант, 2чиєю допомогою Середа знехтував, 1тепер напевне помститься йому (Д. Бедзик). 3. 1На обрії сріблилося море, 2звідки (=з якого) подихав свіжий вітер (В. Собко) – [іменник може означати місце, простір, напрямок]. 4. 1Благословенна та ясна година, 2коли (=у яку) буквар до рук бере дитина (Д. Павличко) – [іменник має часове значення]. 5. 1А хто ж були ті вояки одважні, 2що їх зібрав під прапор свій Спартак? (Леся Українка).
Примітка 1. Сполучні слова-прислівники можна замінити синонімічним поєднанням відносного займенника з прийменником: Микола і його товариші перейшли в контору, де (=у якій) сиділи директор та писарі (І. Нечуй-Левицький).
Залежно від значення опорного іменника і структури предикативних частин серед складнопідрядних приіменниково-означальних речень виділяють два різновиди:

1) власне означальні, головна частина яких семантично недовершена, оскільки опорний іменник має надто загальне значення і потребує конкретизації: 1Є штрих, 2без якого немає картини (Р. Третьяков); 1Як сумно тій людині жить, 2яка в житті не знала суму  (М. Рильський);

2) означально-поширювальні, головна частина яких може обійтися без підрядної, бо вона подає про означуваний іменник лише додаткові відомості: 1Застиг метелик над кущем, 2що шелестить під вітерцем (М. Терещенко).
Примітка 2. Найуживанішим серед сполучних засобів є займенник який. Він у підрядній частині субстантивований, оскільки заміщає опорний іменник головної частини, стоїть у тому ж роді та числі, що й опорний іменник, а форма відмінка займенника зумовлена його синтаксичною позицією в підрядній частині: 1Небо і вода поволі вкривалися позолотою, 2яка (жін. р., одн., Н. в.) високо над головою і біля самого берега перетворювалась на прозору блакить (Д. Ткач). 1Дім, 2у якому (чол. р., одн., М. в.) ми живем (З газети). 1З космосу геологи «побачили» картини, 2яких (множ., Р. в.) досі не спостерігали  /геологи/ (З газети).
Примітка 3. Звичайне місце відносного займенника який – на початку предикативної частини, крім того випадку, коли він є неузгодженим означенням при іменникові підрядної частини і стоїть після цього іменника: 1Престолами заволоділи безчесні диктатори, 2жорстока підступність яких перевершує наполеонів усіх епох (Я. Гримайло).
Примітка 4. Уживання в підрядних приіменниково-означальних реченнях сполучного слова котрий є ненормативним. Ненормативною є конструкція: місто, у котрому пройшло дитинство. Треба: місто, у якому пройшло дитинство. [Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська та ін. – Київ, 2004. – С. 167]. Цей займенник приєднує підрядну з’ясувальну частину, якщо йдеться про порядок предметів під час лічби: 1Я не знаю, 2котра зараз година.
Примітка 5. Сполучне слово що поєднується з іменниками всіх родів та чисел і може стосуватися назв як неістот, так і істот [К. Шульжук, с. 268]: 1Як передать журбу без краю, 2що [журба] закувала серце в лід? (В. Сосюра). 1Блаженний муж, 2що [муж] йде на суд неправих і там за правду голос свій підносить (І. Франко).
Примітка 6. У тексті чи в багатокомпонентних складних реченнях слід уникати повторення однотипних сполучних засобів, а використовувати синонімічні: який, чий, що, що його:

1Люди, 2з якими нас знайомить екран, 1мають справу з фахівцями, 3що здобули сучасну освіту. 1Ми відчуваємо складність рішень, 2що їх приймають командири індустрії (З газети).

    1Це сторінки з життя славетної Оксани Петрусенко, 2чиє ім’я полинуло в світи (З газети) [урочистий, емоційний відтінок]. – 1Це сторінки з життя славетної Оксани Петрусенко, 2 ім’я якої (що її ім’я) полинуло в світи [книжне забарвлення].  
2. З підрядною з ’ я с у в а л ь н о ю – підрядна частина залежить від опорного слова (переважно дієслова, рідше – предикативного прислівника, дієприслівника, предикативної форми на -но, -то, прикметника, дієприкметника, віддієслівного чи співвідносного з дієсловом  іменника або стійкої сполуки) із значенням мовлення, мислення, процесів розумової діяльності, волевиявлення, спонукання, застереження, сприймання, відчуття, психічного стану, почуття і його вияву, сподівання, віри, піклування, буття, існування, виявлення, оцінки, необхідності, потреби, бажання, висловлення подяки або вибачення тощо, яке потребує розкриття свого змісту вказівкою на внутрішній об’єкт; відповідає на відмінкові запитання: що? про що? у що? чого? та ін.; стоїть після опорного слова: після головної частини чи всередині її,  зрідка – у препозиції.
  • з’ясувальні сполучники що, щоб, як, мов, немов, ніби, наче, неначе, аби, якби, коли, поки, доки, чи тощо;
  • сполучні слова хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, як, скільки, наскільки, навіщо, чому;
  • подеколи з опорним словом у головній частині може вживатися вказівний займенник те в різних відмінках.
1Кажуть, 2що поезії передує подвиг (О. Гончар). 1Хотів би я знати, 2про що той струмочок у мріях своїх гомонить між травою (П. Тичина). 1Відомо, 2якою ціною давалися людству пошуки нових світів (О. Гончар). 1Чорнобиль попередив про те, 2що може статись на Землі (О. Пахльовська). 1Я певен, 2що культуру праці треба виховувати зі шкільної лави (З газети). 1Він у вікно рукою листоноші укинув звістку, 2що нездужа мати (П. Воронько). 1Та й спасибі ж тобі, сину, 2що не осиротив рід /ти/! (Б. Олійник). 1Вибачайте, 2що буду казати правду (П. Грабовський). 1Що хотіла зробити /жінка/, 2не знає /жінка/ (М. Коцюбинський).
Примітка 7. Підрядна частина, що залежить від іменника дієслівного походження на (звістка, чутка, надія, віра тощо) головної частини, є синкретичною (поєднує в собі ознаки приіменниково-означальної та з’ясувальної). На думку дослідників, уточнити її тип можна за сполучним засобом (П. Дудик, Л. Прокопчук, с. 268): підрядну означальну приєднує сполучне слово, а підрядну з’ясувальнусполучник, пор.: 1Звістка (яка?), 2що (=яку) привіз гонець, 1стривожила князя (С. Скляренко). – 1Спочатку у людей на горі була надія (на що?), 2що печеніги постоять під Києвом і повернуться в поле (С. Скляренко).
3. З  п о р і в н я л ь н о — о б ’ є к т н о ю  (прикомпаративною) – підрядна залежить від форми вищого ступеня порівняння прикметника чи прислівника (компаратива [від лат. comparativus – порівняльний]), відповідає на запитання  порівняно з чим?; стоїть після опорного слова.
 сполучники ніж, як. 1Зброє моя, послужи воякам краще, 2ніж служиш ти хворим рукам (Леся Українка). 1Ліпше весь вік дівувати, 2як з нелюбом проживати (Н. тв.).

З А Й М Е Н Н И К О В О-С П І В В І Д Н О С Н І

(підрядна залежить від займенника чи займенникового прислівника)
1. З підрядною п р е д м е т н о — о т о т о ж н е н о ю – підрядна частина залежить від вказівного слова той (рідше – всякий, кожний, всі, ніхто, хтось, те, все, ніщо, дещо, щось і под.), яке може бути опущене; відповідає на запитання хто саме? що саме?; її позиція не закріплена;
сполучні слова хто, що, чий;

(корелятивні єдності той – хто, той – що тощо).
1Хто питає, 2той не блудить (Н. тв.).

1Благословен /той/, 2хто викопав криницю! (М. Рильський).

1Чого не зможеш зробити силою, 2те легко зробити любов’ю (І. Огієнко).
2. З підрядною я к і с н о — о т о т о ж н е н о ю – підрядна частина залежить від вказівного слова такий переважно у функції іменної частини складеного присудка, відповідає на запитання який саме? яка саме? яке саме? які саме?; її позиція не закріплена;
  • сполучні слова який, як;
  • рідшесполучники що, мов, немов, ніби, нібито, наче, неначе, щоб;
  • (корелятивні єдності такийякий, такий – як, такий – що, такий – наче тощо).
1Який Сава, 2така й слава (Н. тв.). 1А день такий, 2що тільки жить і вірити (Б. Олійник).
3. З підрядною  о б с т а в и н н о ю:
а) м і с ц я – підрядна характеризує місце чи напрям дії, про яку йдеться в головній частині, залежить здебільшого від вказівного слова-прислівника  там, туди, тут, скрізь, звідти, усюди; приєднана сполучним словом де, куди, звідки (корелятивні єдності: там – де, куди, звідки; туди – де, куди, звідки; тут – де, куди, звідки; скрізь – де, куди, звідки; звідти – де, куди, звідки; усюди – де, куди, звідки); відповідає на запитання де саме? куди саме? звідки саме?; її позиція не закріплена;
Залежно від семантики сполучних слів виділяють три групи речень з підрядною місця:

  • підрядна, що вказує на місце дії;
сполучне слово де. 1Тут, 2де тепер наша Тухля /розташована/, 1стояло велике озеро (І. Франко). 1Де громи гриміли смертю огняною, 2зливи прошуміли сивою стіною (А. Малишко).
  • підрядна, що вказує на напрям дії;
сполучне слово куди; 1Куди голова задумала, 2туди й ноги несуть (Н. тв.).
  • підрядна, що вказує на вихідний пункт дії;
сполучне слово звідки. 1Звідки хмари /йдуть/, 2звідти й дощ /ітиме/ (Н. тв.).
Примітка 8. Від підрядних частин місця слід відрізняти підрядні з’ясувальні та означальні, які теж можуть приєднуватися до головної за допомогою сполучних слів де, куди, звідки, але відповідають на інші запитання: 1Він знав, (що?) 2куди Варка прати ходила (Марко Вовчок).  1Плету вінок з гілок розкішного краю, (якого?) 2де (=у якому) сам зростав /я/ (І. Мацківський).
б) с п о с о б у   д і ї – підрядна характеризує спосіб протікання дії, про яку йдеться в головній частині, залежить від вказівного слова так (яке може й опускатися), таким способом, (таким чином не рекомендовано), відповідає на запитання як? яким способом?; її позиція не закріплена;
  • сполучне слово як;
  •  сполучники що, щоб;
1Двір сплановано так, 2що діти від вулиці ізольовані (З газети). 1Як уміє, 2так і піє (Н. тв.). 1Воно [щастя] прийшло, 2як і щезло /щастя/ (О. Чорногуз).
в) м і р и   й   с т у п е н я   – підрядна заступає обставину міри й ступеня головної частини або уточнює таку обставину при дієсловах, прислівниках чи прикметниках. З урахуванням змістових і граматичних відношень між предикативними частинами виділяють такі групи підрядних міри й ступеня:
  • речення ступеня міри – підрядна частина характеризує ступінь дії, ознаки, стану, про яку йдеться в головній частині, залежить від вказівного слова так, такий, настільки, стільки, до того (=так), он який (=такий), до такої міри, відповідає на запитання якою мірою? наскільки?; стоїть переважно після головної частини. Залежно від сполучника підрядні частини набувають додаткових відтінків значення:
  • сполучники що, що аж, аж, мов, немов, наче, неначе, нібито (відтінок наслідку);
  • сполучник  щоб (відтінок мети);
1Чого це так серце болить, 2що й ти не зігрієш! (Є. Плужник). 1Руки так потріскались, 2мовби кругом на них позалишалися сліди дратви (М. Стельмах).

1І так заридати, 2щоб люди почули Леся Українка).
  • речення виміру – ознаки, дії чи стани, про які йдеться в головній та підрядній частинах, є кількісно однаковими; підрядна залежить від вказівного слова (не) стільки, (не) настільки, відповідає на запитання скільки? наскільки?; її позиція не закріплена;
  • сполучні слова скільки, наскільки, як;

(корелятивні єдності стільки – скільки, настільки – наскільки, стільки – як);

  • сполучник щоб (відтінок наслідку);
 1Троє не піднімуть стільки, 2скільки Іван /піднімає/ (М. Ткач).

1Я кинувся назад у гайок і пробіг далі настільки, 2щоб обійти огорожу й вийти на протилежний кінець заводу (Л. Смілянський).    
  • речення співвідносної міри – вказано, що міра вияву дії або ознаки, про які йдеться в головній частині, перебуває в прямому співвідношенні з мірою вияву дії чи ознаки, про які сказано в підрядній частині; відповідає на запитання якою мірою?; стоїть переважно перед головною частиною;
сполучники що ... то / тим, (чим ... тим / то не рекомендовано). Обов’язковими є форми вищого ступеня прикметника чи прислівника в обох предикативних частинах. 1Що ближче до весни, 2то чижик співає  частіше (Із журналу).

Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання теоретичного матеріалу.

  1. СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ НЕРОЗЧЛЕНОВАНОЇ СТРУКТУРИ — Сучасна українська літературна мова — Навчальні матеріали онлайн Підрядні частини приєднуються до головних за допомоги сполучників що, щоб, як, мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито та сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, хто, коли, звідки.

    1. Вітаю на сторінках сайту з матеріалами, зокрема і з синтаксису, для студентів-філологів університету. Це класифікація складносурядних речень за структурно-семантичним принципом. Його варіанти в українознавстві коротко описано в лекції 4. Про речення нерозчленованої структури краще читати в підручниках чи посібниках, приміром: yadi.sk/i/Guif3QIx7hLT-A, параграф 201. А на яку аудиторію розрахований текст, на який Ви посилаєтеся? Хто його автор? Дякую за увагу до наших матеріалів.

  2. До складнопідрядних речень розчленованої структури належать речення з підрядними часу, умови, причини, мети, місця, наслідковими, допустовими, порівняльними, а також складнопідрядні речення з підрядними супровідними. Підрядні частини цих речень, як і обставинні другорядні члени, вказу­ють на різні обставини, в яких відбувається дія головної частини, виявляється стан або ознака, несучи в собі одно­часно додаткові значення чи відтінки.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.