Розбір простого речення

З’ясовано послідовність розбору простого речення, наведено схему і зразок розбору.

Послідовність розбору простого речення

1. Речення запишіть.
2. Якщо пропущено один чи кілька членів речення, відновіть їх у скісних дужках і відповідно підкресліть.
3. Підкресліть граматичну основу. В односкладному дієслівному реченні, якщо можливо, умовно підставте один з підметів: а) я, ти, ми, ви; б) ми всі, ви всі, вони всі тощо; в) хтось, хто-небудь; запишіть цей підмет у круглих дужках над головним членом і не підкреслюйте.
4. Розберіть речення за схемою. Під час виділення кожного із членів речення ставте запитання від того члена речення, з яким він пов’язаний чи від якого залежить.
5. Якщо в реченні є однорідні чи відокремлені члени речення, то ускладнення аналізуйте зразу після характеристики цих членів речення: у п. 10 – однорідні підмети чи / і присудки; у п. 11 – однорідні та відокремлені другорядні члени речення.
6. Аналізуючи другорядні члени, відповідно їх підкреслюйте в реченні і над усіма словами вказуйте частиномовну приналежність:

7. У п. 12 аналізуйте тільки ускладнювальні компоненти, що не є членами речення: звертання, вставні і вставлені конструкції, слова-речення, вигуки.
8. Для характеристики актуального членування знову запишіть речення, поставте до нього запитання, поділіть речення на тему і рему.

Схема розбору простого речення

1) Речення;
2) за метою висловлення – розповідне, питальне (який різновид?), спонукальне, бажальної, умовної, гіпотетичної, переповідної, синкретичної (якої саме?) модальності;
3) для розповідних, питальних, спонукальних та бажальних речень – за характером відношення до дійсності – стверджувальне, загальнозаперечне, частковозаперечне;
4) за емоційним забарвленням – окличне, неокличне;
5) за будовою – просте;
6) за способом вираження граматичної основи – двоскладне, односкладне (означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове, безособове, інфінітивне – різновид, номінативне – різновид, генітивне);
7) за наявністю другорядних членів речення – поширене, непоширене;
8) за повнотою змісту і наявністю необхідних членів речення – повне, неповне (ситуативне, контекстуальне, еліптичне);
9) за характером ускладнення структури – неускладнене, ускладнене:
• скількома рядами однорідних членів, які члени речення однорідні;
• яким відокремленим членом речення чи якими відокремленими однорідними членами речення;
• вставною чи вставленою конструкцією;
• звертанням;
• словом-реченням;
• вигуком;
10) аналіз головних членів речення:
• підмет – простий, складений; морфологічне вираження;
• присудок – простий дієслівний; морфологічне вираження;
складений дієслівний, складений іменний, трикомпонентний; з яких компонентів складається, їхнє морфологічне вираження;
• головний член односкладного речення – простий, складений; морфологічне вираження;
11) аналіз другорядних членів речення (спочатку групи підмета, потім групи присудка):
• додаток – прямий, непрямий, інфінітивний; морфологічне вираження;
• означення – узгоджене, неузгоджене; препозиційне, постпозиційне; морфологічне вираження;
• прикладка – яку назву-ознаку виражає; непоширена однослівна, непоширена розгорнута, поширена; препозиційна, постпозиційна; морфологічне вираження;
• обставина – яка за значенням: способу дії, міри й ступеня, місця, часу, причини, мети, умови, допусту, наслідку, обстановки, модальна; морфологічне вираження;
• синкретичний член речення – значення яких другорядних членів речення поєднує; морфологічне вираження;
12) аналіз ускладнення:
• однорідні члени речення – а) поширені, непоширені; б) тип сурядних відношень: єднальні, приєднувальні, протиставні, розділові, градаційні; в) як поєднані однорідні члени: інтонацією, інтонацією і сурядним сполучником (якого розряду: єднальним, приєднувальним, протиставним, розділовим, градаційним; яким за вживанням: одиничним, повторюваним, парним), змішаним поєднанням; г) наявність узагальнювального слова, його позиція щодо однорідних членів; ґ) схема ряду однорідних членів;
• відокремлений член речення – а) поширений, непоширений; б) який за семантико-синтаксичною функцією: напівпредикативний, опосередкований – пояснювальний, уточнювальний, із значенням включення, виключення чи заміщення; в) препозиційний, постпозиційний; г) схема;
• звертання: а) що означає; б) закличне, риторичне; в) нейтральне, стилістично забарвлене; г) за вживанням – одиничне, однорідні, синонімічні; ґ) поширене, непоширене; д) морфологічне вираження; е) позиція в реченні; є) схема;
• вставна чи вставлена конструкція – а) яка за будовою: слово (його морфологічне вираження), словосполучення, речення (просте, складне), група речень; б) за семантикою; в) змістовий зв’язок з усім реченням, з його частиною чи з певним членом речення; г) спосіб включення в речення: без сполучних засобів, за допомогою сполучника чи сполучного слова; ґ) позиція в основному реченні; д) схема;
• слово-речення – а) яке за функцією і змістом; б) морфологічне вираження; в) позиція в основному реченні; г) схема;
• вигук – а) який емоційно-оцінний відтінок значення; б) позиція в реченні; в) схема;
13) пунктуація: пояснення розділових знаків чи їхньої відсутності в разі ускладнення;
14) комунікативна будова – а) тип висловлення – нейтральне, експресивне; б) позиція реми щодо теми.

Зразок розбору двоскладного речення

прийм. прикм.       ім.         прикм.        ім.           дієсл.          прикм.    ім.     ім.
Над сивим Дніпром струнка береза розпустила зелені коси-віти (А. Шиян).

1) Речення; 2 розповідне; 3) стверджувальне; 4) неокличне; 5) просте; 6) двоскладне; 7) поширене; 8) повне; 9) неускладнене;
10) розпустила (хто? що?) береза – простий підмет, виражений ім. у Н. в.;
береза (що зробила?) розпустила – простий дієслівний присудок, виражений дієсл. дійсн. спос., мин. ч.;
11) береза (яка?) струнка – узгоджене означення, препозиційне, виражене прикм.;
розпустила (де?) над Дніпром – обставина місця, виражена ім. в О. в. з прийм.;
Дніпром (яким?) сивим – узгоджене означення, препозиційне, виражене прикм.;
розпустила (кого? що?) віти – прямий додаток, виражений ім. у З. в. без прийм.;
віти (які?) зелені – узгоджене означення, препозиційне, виражене прикм.;
віти (які?) коси – прикладка, дає якісну характеристику, непоширена однослівна, препозиційна, виражена ім. у З. в.;
13) пунктуація: ч е р е з  д е ф і с  пишуть прикладку, якщо не можна встановити, значення якого слова ширше, а якого вужче, і компоненти можна міняти місцями, а їхні синтаксичні функції визначають за контекстом;
к р а п к а  в кінці розповідного неокличного речення;
14) Над сивим Дніпром струнка береза розпустила Т / Р зелені коси-віти.
Нейтральне висловлення; рема розташована після теми.