Розбір еквівалентів речення

Синтаксичний аналіз еквівалентів речення

 

Наведено схему і зразки розбору еквівалентів речення.

 

Схема розбору еквівалентів речення

1) еквівалент речення;
2) його тип:
слово-речення; а) яке за функцією та змістом; б) за вживанням – одиничне, повторюване; в) морфологічне вираження; г) пунктуація;
звертання-речення; а) яке за функцією та змістом; б) за вживанням – одиничне, повторюване, синонімічні; в) за структурою – непоширене, поширене; г) морфологічне вираження; ґ) пунктуація;
незакінчене (обірване) речення; а) граматична характеристика – неповнозначне слово; повнозначне слово (чи його частина); початкова частина простого (складносурядного, складнопідрядного, безсполучникового речення); кілька незакінчених структур; б) причина обірваності; в) пунктуація.

 

Зразки розбору еквівалентів речення

 

С л о в о — р е ч е н н я

Признався?Дзуськи! (О. Гончар).
Дзуськи! – 1) еквівалент речення; 2) слово-речення; а) заперечне, є прямою заперечною відповіддю на поставлене запитання; б) одиничне; в) виражене модальним словом; г) пунктуація: з н а к   о к л и к у  після самостійного слова-речення, вимовленого з окличною інтонацією.

 

З в е р т а н н я — р е ч е н н я

Соломія подумала, що вона мусить бути недалеко від Остапа, що він почує її, і крикнула:

Остапе-е! Оста-апе-е! (М. Коцюбинський).

Остапе-е! Оста-апе-е! – 1) еквівалент речення; 2) звертання-речення; а) спонукально-кличне – називає адресата мовлення з метою привернути його увагу, слугує для вираження заклику; б) повторюване; в) непоширене; г) виражене ім. у Кл. в.; ґ) пунктуація: ч е р е з  д е ф і с  пишуть звуки у звертаннях-реченнях, що їх вимовляють протяжно; з н а к  о к л и к у  після самостійного звертання-речення, вимовленого з окличною інтонацією.

 

Н е з а к і н ч е н е   р е ч е н н я

Так би й давно… – не докінчив патруль: розвідницький кинджал з розмаху нахилив його до землі (М. Стельмах).
Так би й давно… – 1) еквівалент речення; 2) незакінчене речення; а) початкова частина простого речення; б) речення обірване у зв'язку із зовнішньою і не залежною від мовця причиною – через його фізичний стан; в) пунктуація: к р а п к и  ставлять для позначення незакінченості, обірваності речення.

Напишіть, будь ласка, у коментарі про опрацювання цього матеріалу.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *