1. Лекція 5

Повні та неповні речення. Парцельовані конструкції

 

Схарактеризовано категорію повноти / неповноти речення, описано типологію неповних речень. Описано парцельовані конструкції як прийом експресивного синтаксису.

 

План

  1. Синтаксична категорія повноти / неповноти речення.
  2. Типологія неповних речень.
  3. Характеристика відсутніх компонентів у неповних реченнях.
  4. Пунктуація в неповних реченнях.
  5. Парцельована конструкція, її компоненти.

           Література до теми

Ачилова В. П. Синтаксис і пунктуація української мови. Таблиці, схеми, зразки розбору : навч. посібн. / В. П. Ачилова. – Сімферополь : ВД «АРІАЛ», 2013. – С. 31–35.

Дудик П. С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. Просте  речення : еквіваленти речення / П. С. Дудик. – Київ : Наук. думка, 1973. – 288 с. http://chtyvo.org.ua/authors/Dudyk_Petro/Syntaksys_suchasnoho_ukrainskoho_rozmovnoho_literaturnoho_movlennia_proste_rechennia_ekvivalenty_rec/

Дудик П. С. Синтаксис української мови : підручник / П. С. Дудик, Л. В. Прокопчук. – Київ : Академія, 2010. – С. 170–190, 315–338. http://194.44.152.155/elib/local/sk756566.pdf

Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис : монографія / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДУ, 2001. – С. 303–309. https://www.studmed.ru/zagn-tko-a-p-teoretichna-gramatika-ukra-nsko-movi-sintaksis_d96c254c2af.html

Кадомцева Л. О. Українська мова. Синтаксис простого речення. – Київ : Вища шк., 1985. – С. 110–119.

Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : навч. посібн. / М. У. Каранська. – Київ : НМК ВО, 1992. – С. 150–159.

Сучасна українська літературна мова. Синтаксис ; за заг. ред. І. К. Білодіда.  – Київ : Наук. думка, 1972. – С. 262–309. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0002690

Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : підручник / К. Ф. Шульжук. 2-ге вид., доп. – Київ : Академія, 2010. – С. 132–150. http://chtyvo.org.ua/authors/Shulzhuk_Kalenyk/Syntaksys_ukrainskoi_movy/

1. Синтаксична категорія повноти / неповноти речення

 

1. Повнота / неповнота ПО є окремою ознакою речення. Ця ознака ґрунтується на можливості не виражати якийсь із членів речення (головний чи другорядний) або навіть кількох членів з огляду на вже реалізований контекст, зрозумілу ситуацію дійсності або загальномовні знання учасників спілкування.
Термін неповне речення належить Миколі Гречу, який так називав речення з будь-яким відсутнім членом. Розмежував неповні та односкладні речення академік Олексій Шахматов. Українські мовознавці називали їх по-різному: Омелян Партицький – догадними, Василь Сімович – промовчаними. Ґрунтовно в українській мові їх дослідив Петро Дудик.
2. Поняття-термін неповне речення якоюсь мірою умовне і не є підставою для висновку, що вони недосконалі або ж відступають від синтаксичної норми. Це повноцінні спілкувальні конструкції, вони максимально економні, лаконічні, словесно згущені, стилістично доцільні в розмовному, художньому, публіцистичному стилях.
3. Частка неповних речень у сучасній українській мові досить помітна і зумовлена дією глобального закону економії мовних засобів, прагненням мовців до стислого викладу, доцільністю чи недоцільністю дублювати слова в текстуально пов’язаних реченнях.
4. Неповнота речення як формально-граматична ознака постає тільки в зіставленні з його повним варіантом, бо неповні речення формуються під впливом відповідних повних. У такий спосіб на синтаксичному рівні реалізується дихотомія (з грець., поділ на дві частини) мова і мовлення. У мові як системі є синтаксичні моделі, схеми речень, а мовлення – це конкретна реалізація цих моделей у повному чи неповному варіанті. Так реалізується і варіативність як мовна універсалія.
5. Синтаксична категорія повноти / неповноти тісно пов’язана з комунікативним аспектом речення, його темо-ремним членуванням, оскільки в неповному варіанті опущено вже відоме (тему), а залишено нове (рему): Кінь гуляє по полі, козак – по неволі (Н. тв.).

 

2. Типологія неповних речень

 

Таблиця 35. Типи речень за повнотою змісту і наявністю необхідних членів речення

Повне Структурно і семантично неповне – контекстуальне  Структурно і семантично неповне – ситуативне Структурно неповне, семантично повне – еліптичне (від гр. έλλιψις – нестача, пропуск)
Є всі члени речення, необхідні для розуміння змісту і передбачені структурним типом речення: Сонячним усміхом з неба весна засміялась (Б. Грінченко).  Пропущений компонент (один або кілька) визначають з контексту – попереднього чи подальшого: Повний колос гнеться, а порожній догори пнеться /колос/ (Н. тв.). Заєць від куща /тікає/, а жаба від зайця тікає (Н. тв.). Подавай заяву. Савенко вже подав /заяву/ (І. Рябокляч).  Пропущені компоненти відновлюють із ситуації мовлення (здебільшого діалогічного, рідше – монологічного). Зрозуміти їхній зміст допомагають і жести, міміка, інтонація: «Куди?»«Додому».  Семантику відсутнього компонента (переважно присудка) визначають з конструкції речення
– за лексичним і граматичним значенням залежних від нульового компонента членів речення (обставин, додатків, означень тощо): Ех! – вона за рогача і в контратаку /взялась, ухопилась; пішла, кинулась/ (Остап Вишня).
Примітка 1. Під контекстом тут слід розуміти інше речення чи іншу частину складного речення.
Примітка 2. Повними можуть бути як двоскладні (зокрема й з нульовою дієслівною зв’язкою в складеному іменному присудку), так і односкладні, поширені та непоширені речення: Мова – коштовний скарб народу (І. Франко). Сум. Безнадійність… Руїни (Олександр Олесь).
Примітка 3. Неповні речення – це похідні варіанти від повних. Тому слід мати на увазі, що речення з пропущеним підметом або / і присудком є двоскладними, хоча промовляємо і пишемо один з головних членів чи тільки другорядний член речення: Продавав Свирид не все, що мав приробленого /Свирид/ (Г. Тютюнник). Де ти був?У театрі /я був/.
Примітка 4. Неповні двоскладні речення не слід сплутувати з односкладними, у яких за їхньою природою не повинно бути другого головного члена. Односкладні речення можуть бути як повними, так і неповними (якщо пропущено або головний член, або необхідний другорядний член речення): Не довіряй козу вовкові, а капусту козі /не довіряй/ (Н. тв.). Прапори будуть?Візьмемо, синку, візьмемо /прапори/ (О. Копиленко).
Примітка 5. В еліптичних реченнях можна відтворити не конкретне пропущене дієслово, а лише тематичну групу, до якої воно належить. Саме однотипністю конструкцій еліптичних речень, обмеженістю їхніх семантичних груп, мовною традицією можна пояснити той факт, що в реченні На горі – церква кожен мовець відновить дієслово перебування – є, стоїть, височить, а не, приміром, дієслово будується чи горить. 

 

3. Характеристика відсутніх компонентів у неповних реченнях

 

Таблиця 36. Структурно і семантично неповні речення

Контекстуальні речення
Пропущені члени речення Приклади
підмет чи його частина На те коня кують, щоб не спотикався /кінь/ (Н. тв.).
Одна головешка в печі гасне, а дві в полі горять /головешки /(Н. тв.).
присудок чи його частина Бджоли раді цвіту, люди – літу /раді/ (Н. тв.).
Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській сім’ї Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка /дитиною/ (М. Коцюбинський).
головний член односкладного речення чи його частина  Не вчи орла літати, а соловейка співати /не вчи/ (Н. тв.).
Що ж це виходить? Зрадити в житті державу – злочин, а людину – можна?! /зрадити/ (Л. Костенко).
додаток  Праця чоловіка годує, а лінь марнує /чоловіка/ (Н. тв.).
обставина Не копай другому ями, бо й сам упадеш /у яму/ (Н. тв.). Тут бронза нетлінно ясниться і мармур гордливо застиг /тут/ (І. Вільде).
означення  Доля чумацька гірка і щастя щербате /чумацьке/ (Н. тв.).
кілька членів речення Бідний носить, що може /носити бідний/, а багач /носить/ – що хоче /носити багач/ (Н. тв.).

Скільки тобі вчитися в університеті?
П’ять років /мені вчитися в університеті/ (Розм.).
Ситуативні речення
Пропускають компоненти, що становлять тему (відоме), а залишають тільки рему (нове).  Палажечка принесла в пелені картоплі – не дуже великої, але й не дрібної: щоб швидше спеклася.Ти яку любиш?поспитала Тимоху лагідно й заклопотано. – Червону чи білу? /картоплю/ (Г. Тютюнник).

 

Таблиця 37. Семантика нульового компонента еліптичних речень

1. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням руху, переміщення в просторі.  Він поза ставом, я поза ним, він – у ліщинку і зник (С. Васильченко).
Час на роботу (М. Стельмах).
2. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням буття, існування, перебування, розташування. Уже сонце на небі (Ю. Яновський).
3. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням мовлення. Ти йому про діло, а він тобі про козу білу (Н. тв.).
4. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням сприймання (дієслова на зразок бачити, дивитись, роздивлятись, запримітити, чути, відчути тощо). Дивлюся: хати над шляхами (Т. Шевченко).
5. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням енергійної дії (вдарити, кинути, схопити і под.).  Облизався неборака та меншого в пузо – аж загуло! (Т. Шевченко).
6. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням наказу, прохання, побажання, заклику, привітання, прокляття, подяки і т. ін. З приїздом!

Музику!

Коня!

«Вогонь на мене!» – кричав Орлюк (О. Довженко).
7. Предикативний компонент на зразок (не) можна, (не) треба, необхідно тощо за відсутності або наявності інфінітива.  Ну, що тобі? (А. Головко).
8. Заперечний предикатив нема (немає).  Ні землі, ні неба (Т. Шевченко).
9. Підмет або додаток.  Серед неба горить білолиций (Т. Шевченко). Дівчата співали весільної (О. Стороженко).
10. Кілька компонентів.  Мені – дев’ятнадцятий (С. Васильченко).

 

5. Парцельована конструкція, її компоненти

Таблиця 38. Парцельовані конструкції

Парцельовані конструкції (від фр. parceller – поділяти на дрібні частини) – графічно та інтонаційно розчленовані цілісні граматичні структури, між частинами яких збережені синтаксичні і семантичні зв’язки. Перший складник конструкції називають базовою частиною, другий – парцельованим компонентом (парцелятом).

Таке розчленування є прийомом експресивного синтаксису для виділення окремих членів речення або предикативних частин складного речення. Парцельованими можуть бути:
1. Головні члени речення: підмет, присудок, головний член односкладного речення.  Щось у ньому є. Якась пружина (М. Коцюбинський). Постояла на майдані перед церквою. Зітхнула (Н. Рибак). Тихо на майдані. Урочисто (Н. Рибак).
2. Другорядні члени речення: означення, прикладка, додаток, обставина.  Було потім ще одне завдання. Особливе, відповідальне (П. Загребельний). У тридцять четвертому народився другий син. Анатолій (Із журналу). Я радий за тебе. І за Віру (Ю. Мушкетик). Дзигарі в столовій пробили другу. Голосно, різко (М. Коцюбинський).
3. Різнотипні члени речення.  І слухає мій сум природа. Люба. Щира. Крізь плач. Крізь сміх (П. Тичина).
4. Предикативні частини складного речення.  Ми, на жаль, менше знаємо про українсько-французькі культурні зв’язки. А вони були (М. Рильський). Прошу вас, побережіться. Бо мені погане привиділось (О. Гончар). Основне завдання банків – забезпечити стабільність валюти. Основна вимога їх – мати якісь гарантії (З газети).

 

Напишіть, будь ласка, у коментарі про опрацювання теоретичного матеріалу.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *