Повні та неповні речення. Парцельовані конструкції
Схарактеризовано категорію повноти / неповноти речення, описано типологію неповних речень. Описано парцельовані конструкції як прийом експресивного синтаксису.
План
- Синтаксична категорія повноти / неповноти речення.
- Типологія неповних речень.
- Характеристика відсутніх компонентів у неповних реченнях.
- Пунктуація в неповних реченнях.
- Парцельована конструкція, її компоненти.
Література до теми
Ачилова В. П. Синтаксис і пунктуація української мови. Таблиці, схеми, зразки розбору : навч. посібн. / В. П. Ачилова. – Сімферополь : ВД «АРІАЛ», 2013. – С. 31–35.
Дудик П. С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. Просте речення : еквіваленти речення / П. С. Дудик. – Київ : Наук. думка, 1973. – 288 с. http://chtyvo.org.ua/authors/Dudyk_Petro/Syntaksys_suchasnoho_ukrainskoho_rozmovnoho_literaturnoho_movlennia_proste_rechennia_ekvivalenty_rec/
Дудик П. С. Синтаксис української мови : підручник / П. С. Дудик, Л. В. Прокопчук. – Київ : Академія, 2010. – С. 170–190, 315–338. http://194.44.152.155/elib/local/sk756566.pdf
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис : монографія / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДУ, 2001. – С. 303–309. https://www.studmed.ru/zagn-tko-a-p-teoretichna-gramatika-ukra-nsko-movi-sintaksis_d96c254c2af.html
Кадомцева Л. О. Українська мова. Синтаксис простого речення. – Київ : Вища шк., 1985. – С. 110–119.
Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : навч. посібн. / М. У. Каранська. – Київ : НМК ВО, 1992. – С. 150–159.
Сучасна українська літературна мова. Синтаксис ; за заг. ред. І. К. Білодіда. – Київ : Наук. думка, 1972. – С. 262–309. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0002690
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : підручник / К. Ф. Шульжук. 2-ге вид., доп. – Київ : Академія, 2010. – С. 132–150. http://chtyvo.org.ua/authors/Shulzhuk_Kalenyk/Syntaksys_ukrainskoi_movy/
1. Синтаксична категорія повноти / неповноти речення
1. Повнота / неповнота ПО є окремою ознакою речення. Ця ознака ґрунтується на можливості не виражати якийсь із членів речення (головний чи другорядний) або навіть кількох членів з огляду на вже реалізований контекст, зрозумілу ситуацію дійсності або загальномовні знання учасників спілкування.
Термін неповне речення належить Миколі Гречу, який так називав речення з будь-яким відсутнім членом. Розмежував неповні та односкладні речення академік Олексій Шахматов. Українські мовознавці називали їх по-різному: Омелян Партицький – догадними, Василь Сімович – промовчаними. Ґрунтовно в українській мові їх дослідив Петро Дудик.
2. Поняття-термін неповне речення якоюсь мірою умовне і не є підставою для висновку, що вони недосконалі або ж відступають від синтаксичної норми. Це повноцінні спілкувальні конструкції, вони максимально економні, лаконічні, словесно згущені, стилістично доцільні в розмовному, художньому, публіцистичному стилях.
3. Частка неповних речень у сучасній українській мові досить помітна і зумовлена дією глобального закону економії мовних засобів, прагненням мовців до стислого викладу, доцільністю чи недоцільністю дублювати слова в текстуально пов’язаних реченнях.
4. Неповнота речення як формально-граматична ознака постає тільки в зіставленні з його повним варіантом, бо неповні речення формуються під впливом відповідних повних. У такий спосіб на синтаксичному рівні реалізується дихотомія (з грець., поділ на дві частини) мова і мовлення. У мові як системі є синтаксичні моделі, схеми речень, а мовлення – це конкретна реалізація цих моделей у повному чи неповному варіанті. Так реалізується і варіативність як мовна універсалія.
5. Синтаксична категорія повноти / неповноти тісно пов’язана з комунікативним аспектом речення, його темо-ремним членуванням, оскільки в неповному варіанті опущено вже відоме (тему), а залишено нове (рему): Кінь гуляє по полі, козак – по неволі (Н. тв.).
2. Типологія неповних речень
Таблиця 35. Типи речень за повнотою змісту і наявністю необхідних членів речення
Повне | Структурно і семантично неповне – контекстуальне | Структурно і семантично неповне – ситуативне | Структурно неповне, семантично повне – еліптичне (від гр. έλλιψις – нестача, пропуск) |
Є всі члени речення, необхідні для розуміння змісту і передбачені структурним типом речення: Сонячним усміхом з неба весна засміялась (Б. Грінченко). | Пропущений компонент (один або кілька) визначають з контексту – попереднього чи подальшого: Повний колос гнеться, а порожній догори пнеться /колос/ (Н. тв.). Заєць від куща /тікає/, а жаба від зайця тікає (Н. тв.). Подавай заяву. Савенко вже подав /заяву/ (І. Рябокляч). | Пропущені компоненти відновлюють із ситуації мовлення (здебільшого діалогічного, рідше – монологічного). Зрозуміти їхній зміст допомагають і жести, міміка, інтонація: «Куди?» – «Додому». | Семантику відсутнього компонента (переважно присудка) визначають з конструкції речення – за лексичним і граматичним значенням залежних від нульового компонента членів речення (обставин, додатків, означень тощо): Ех! – вона за рогача і в контратаку /взялась, ухопилась; пішла, кинулась/ (Остап Вишня). |
Примітка 1. Під контекстом тут слід розуміти інше речення чи іншу частину складного речення. |
Примітка 2. Повними можуть бути як двоскладні (зокрема й з нульовою дієслівною зв’язкою в складеному іменному присудку), так і односкладні, поширені та непоширені речення: Мова – коштовний скарб народу (І. Франко). Сум. Безнадійність… Руїни (Олександр Олесь). |
Примітка 3. Неповні речення – це похідні варіанти від повних. Тому слід мати на увазі, що речення з пропущеним підметом або / і присудком є двоскладними, хоча промовляємо і пишемо один з головних членів чи тільки другорядний член речення: Продавав Свирид не все, що мав приробленого /Свирид/ (Г. Тютюнник). Де ти був? – У театрі /я був/. |
Примітка 4. Неповні двоскладні речення не слід сплутувати з односкладними, у яких за їхньою природою не повинно бути другого головного члена. Односкладні речення можуть бути як повними, так і неповними (якщо пропущено або головний член, або необхідний другорядний член речення): Не довіряй козу вовкові, а капусту козі /не довіряй/ (Н. тв.). Прапори будуть? – Візьмемо, синку, візьмемо /прапори/ (О. Копиленко). |
Примітка 5. В еліптичних реченнях можна відтворити не конкретне пропущене дієслово, а лише тематичну групу, до якої воно належить. Саме однотипністю конструкцій еліптичних речень, обмеженістю їхніх семантичних груп, мовною традицією можна пояснити той факт, що в реченні На горі – церква кожен мовець відновить дієслово перебування – є, стоїть, височить, а не, приміром, дієслово будується чи горить. |
3. Характеристика відсутніх компонентів у неповних реченнях
Таблиця 36. Структурно і семантично неповні речення
Контекстуальні речення |
Пропущені члени речення | Приклади |
підмет чи його частина | На те коня кують, щоб не спотикався /кінь/ (Н. тв.). Одна головешка в печі гасне, а дві в полі горять /головешки /(Н. тв.). |
присудок чи його частина | Бджоли раді цвіту, люди – літу /раді/ (Н. тв.). Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській сім’ї Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка /дитиною/ (М. Коцюбинський). |
головний член односкладного речення чи його частина | Не вчи орла літати, а соловейка співати /не вчи/ (Н. тв.). Що ж це виходить? Зрадити в житті державу – злочин, а людину – можна?! /зрадити/ (Л. Костенко). |
додаток | Праця чоловіка годує, а лінь марнує /чоловіка/ (Н. тв.). |
обставина | Не копай другому ями, бо й сам упадеш /у яму/ (Н. тв.). Тут бронза нетлінно ясниться і мармур гордливо застиг /тут/ (І. Вільде). |
означення | Доля чумацька гірка і щастя щербате /чумацьке/ (Н. тв.). |
кілька членів речення | Бідний носить, що може /носити бідний/, а багач /носить/ – що хоче /носити багач/ (Н. тв.).
– Скільки тобі вчитися в університеті? – П’ять років /мені вчитися в університеті/ (Розм.). |
Ситуативні речення |
Пропускають компоненти, що становлять тему (відоме), а залишають тільки рему (нове). | Палажечка принесла в пелені картоплі – не дуже великої, але й не дрібної: щоб швидше спеклася. – Ти яку любиш? – поспитала Тимоху лагідно й заклопотано. – Червону чи білу? /картоплю/ (Г. Тютюнник). |
Таблиця 37. Семантика нульового компонента еліптичних речень
1. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням руху, переміщення в просторі. | Він поза ставом, я поза ним, він – у ліщинку і зник (С. Васильченко). Час на роботу (М. Стельмах). |
2. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням буття, існування, перебування, розташування. | Уже сонце на небі (Ю. Яновський). |
3. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням мовлення. | Ти йому про діло, а він тобі про козу білу (Н. тв.). |
4. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням сприймання (дієслова на зразок бачити, дивитись, роздивлятись, запримітити, чути, відчути тощо). | Дивлюся: хати над шляхами (Т. Шевченко). |
5. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням енергійної дії (вдарити, кинути, схопити і под.). | Облизався неборака та меншого в пузо – аж загуло! (Т. Шевченко). |
6. Присудок (або головний член односкладного речення) зі значенням наказу, прохання, побажання, заклику, привітання, прокляття, подяки і т. ін. | З приїздом!
Музику! Коня! «Вогонь на мене!» – кричав Орлюк (О. Довженко). |
7. Предикативний компонент на зразок (не) можна, (не) треба, необхідно тощо за відсутності або наявності інфінітива. | Ну, що тобі? (А. Головко). |
8. Заперечний предикатив нема (немає). | Ні землі, ні неба (Т. Шевченко). |
9. Підмет або додаток. | Серед неба горить білолиций (Т. Шевченко). Дівчата співали весільної (О. Стороженко). |
10. Кілька компонентів. | Мені – дев’ятнадцятий (С. Васильченко). |
5. Парцельована конструкція, її компоненти
Таблиця 38. Парцельовані конструкції
Парцельовані конструкції (від фр. parceller – поділяти на дрібні частини) – графічно та інтонаційно розчленовані цілісні граматичні структури, між частинами яких збережені синтаксичні і семантичні зв’язки. Перший складник конструкції називають базовою частиною, другий – парцельованим компонентом (парцелятом). Таке розчленування є прийомом експресивного синтаксису для виділення окремих членів речення або предикативних частин складного речення. Парцельованими можуть бути: |
1. Головні члени речення: підмет, присудок, головний член односкладного речення. | Щось у ньому є. Якась пружина (М. Коцюбинський). Постояла на майдані перед церквою. Зітхнула (Н. Рибак). Тихо на майдані. Урочисто (Н. Рибак). |
2. Другорядні члени речення: означення, прикладка, додаток, обставина. | Було потім ще одне завдання. Особливе, відповідальне (П. Загребельний). У тридцять четвертому народився другий син. Анатолій (Із журналу). Я радий за тебе. І за Віру (Ю. Мушкетик). Дзигарі в столовій пробили другу. Голосно, різко (М. Коцюбинський). |
3. Різнотипні члени речення. | І слухає мій сум природа. Люба. Щира. Крізь плач. Крізь сміх (П. Тичина). |
4. Предикативні частини складного речення. | Ми, на жаль, менше знаємо про українсько-французькі культурні зв’язки. А вони були (М. Рильський). Прошу вас, побережіться. Бо мені погане привиділось (О. Гончар). Основне завдання банків – забезпечити стабільність валюти. Основна вимога їх – мати якісь гарантії (З газети). |
Напишіть, будь ласка, у коментарі про опрацювання теоретичного матеріалу.