Т. 114. Тире між групою підмета і групою присудка

Таблиця 114. Тире між групою підмета і групою присудка

Наведено правила, за якими між групою підмета і групою присудка тире ставлять, не ставлять або ж коли тире є факультативним розділовим знаком.

Між групою підмета і групою присудка ніколи н е с т а в л я т ь кому, навіть якщо там чути паузу: Зоря моя вечірня / простилає останні смуги на хисткій воді (М. Рильський). З усіх розділових знаків між підметом (групою підмета) і присудком (групою присудка) може стояти тільки т и р е.

1. Тире с т а в л я т ь у реченні з нульовою дієслівною зв’язкою, якщо:

1) перед присудком є вказівні частки то, це, ось, (це) значить;	Життя без книг – це хата без вікна (Д. Павличко).
2) підмет і присудок чи один з них виражені неозначеною формою дієслова;	Сиротою жити – сльози лити (Н. тв.). Обов’язок держави – захищати життя людини (Конституція).

Примітка 1. Правило діє і за наявності перед групою присудка частки не: Життя прожити – не поле перейти (Н. тв.).

3) іменна частина присудка виражена іменником чи кількісним числівником у Н. в. і стоїть після підмета (іменника або числівника).

Мистецтво – найкращий педагог (О. Гончар). Два та вісім – десять.

2. Тире н е с т а в л я т ь, якщо:

1) ужито дієслівну зв’язку у формі теперішнього чи минулого часу;	Подібно до риб та земноводних плазуни є холоднокровні тварини (З підручника). Сей Лесь є гайдамака, престрашенний розбишака (Б. Грінченко). Сопілка та думи були йому приятелі й побратими (М. Коцюбинський).
2) іменна частина присудка стоїть перед підметом;	Благословенна в болях ран степів широчина бездонна (М. Рильський).
3) перед присудком є залежний від нього неузгоджений член речення.	Здоров’я всьомуголова (Н. тв.).

3. Тире н е с т а в л я т ь або с т а в л я т ь
за умови відсутності / наявності змістового та інтонаційного виділення присудка:

1) тире звичайно н е с т а в л я т ь, коли присудок має порівняльне значення і до його складу входять частки *як, ніби, мов, наче, неначе* тощо; тире с т а в л я т ь для змістового та інтонаційного виділення присудка як факультативний розділовий знак;	Струмок серед гаю як стрічечка. На квітці метелик як свічечка (П. Тичина). Вода – як скло (Л. Глібов). Місто – немов сузір’я (Ю. Андрухович).
2) тире звичайно н е с т а в л я т ь, коли перед іменною частиною присудка, вираженою іменником, є частка не; тире с т а в л я т ь для змістового та інтонаційного виділення присудка як факультативний розділовий знак;	Кров не вода, а серце не камінь (Н. тв.). Дядько – не батько, а тітка – не мати (Н. тв.).
3) тире звичайно н е с т а в л я т ь, коли підмет виражений особовим займенником; тире с т а в л я т ь для змістового та інтонаційного виділення присудка як факультативний розділовий знак;	Я син Карпат. Я вічний. Я народ (Л. Забашта). В дитинстві ми – великі Магеллани (Л. Костенко).
4) тире звичайно н е с т а в л я т ь, коли іменна частина присудка виражена прикметником, дієприкметником, прикметниковим займенником, іменником з прийменником, зв’язаним словосполученням, фразеологізмом; тире с т а в л я т ь для змістового та інтонаційного виділення присудка як факультативний розділовий знак;	Київ прекрасний за всякої пори (І. Цюпа). З ранку до вечора Кравчина в роботі (Є. Гуцало). Коні в друзів вороної масті (А. Малишко). А цей козак не в тім'я битий. Люди – прекрасні (В. Симоненко). Ніч – хоч в око стрель (Н. тв.).
5) залежно від інтонації с т а в л я т ь або н е с т а в л я т ь тире в реченні з поясненням, тлумаченням, коли підмет виражений субстантивованим вказівним займенником це або субстантивованою вказівною часткою то, близькою до *це;*	Пор.: Це не брат мій, це мій милий (Т. Шевченко). – Це – матері мова (В. Сосюра); А в центрі без кінця шумують тротуари, то в ланцюгах огнів захеканий Париж (В. Сосюра). – То – наше слово. То – щоденне чудо (Д. Павличко).