Таблиця 112. Розділові знаки в кінці речення (закінченого та незакінченого)
У кінці закінченого речення ставлять к р а п к у, з н а к п и т а н н я чи з н а к о к л и к у, к р а п к и або кілька розділових знаків, тоді як наприкінці незакінченого речення – тільки к р а п к и або ж поєднання к р а п о к зі з н а к о м п и т а н н я чи з н а к о м о к л и к у. |
З а к і н ч е н е речення |
1. К р а п к у ставлять у кінці розповідного або спонукального речення, якщо воно вимовлене без окличної інтонації: Сивий ранок впав на місто синє (М. Йогансен). Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай (М. Старицький). |
Примітка 1. Крапку н е с т а в л я т ь: а) у кінці заголовків, на вивісках і штампах; б) у кінці взятих у дужки вставлених речень, розміщених усередині чи в кінці основного речення: Пора б уже, пора (старечі губи шепотять, не кажуть) становище своє розумно зважить і з милого хлопчини-пустуна зробитись мужем (М. Рильський). Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома). (М. Нагнибіда). |
2. З н а к п и т а н н я ставлять у кінці питального речення: Як надолужить години прогаяні? (О. Підсуха). |
Примітка 2. Підвищену проти звичайної питальну інтонацію передають д в о м а або т р ь о м а з н а к а м и п и т а н н я: Сини мої невеликі, нерозумні діти, хто вас щиро без матері привітає в світі?? (Т. Шевченко). |
Примітка 3. У кінці питального речення, вимовленого з додатковою окличною інтонацією, після знака питання ставлять ще й знак оклику: Чого ж це над моїм життям чужа печаль полотна стеле?! (Д. Павличко). |
Примітка 4. Знак питання н е с т а в л я т ь у кінці складнопідрядного речення з непрямим запитанням, якщо головна частина не є питальною: Зайнявши місце в машині, пасажир чемно поздоровкався до таксиста і з привітністю в голосі запитав, чи йому, водієві, дорога достатньо відома (О. Гончар). – Але: Хто сказав, що все уже відкрито? (В. Симоненко) [головна частина питальна]. |
3. З н а к о к л и к у ставлять у кінці окличного речення – розповідного, спонукального чи питального: Як хороше, як весело на білім світі жить! (Л. Глібов). Веснянійте, далі сині, наливайтесь сонцем, дні! (В. Сосюра). Рідна наша мати, з чим, священна, порівняти широчінь твою ясну?! (М. Нагнибіда). |
Примітка 5. Підкреслено сильну окличну інтонацію передають поєднанням д в о х або й т р ь о х з н а к і в о к л и к у: Лихо нашому панові Забрьосі, та й годі!!! (Г. Квітка-Основ'яненко). |
4. К р а п к и (т р и к р а п к и) ставлять: |
а) у кінці закінченого речення для позначення великої паузи, у разі несподіваного переходу до нової думки: Ви розгортаєте сіно, простилаєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на чорно-синє, глибоке зоряне небо і відпочиваєте... А відпочиваючи, думаєте... (О. Вишня). б) у разі перелічення для підкреслення невичерпності змісту: Ось лежить його праця, його кривавиця, його надія; чорна, мокра, чадна... (М. Коцюбинський). в) для створення ефекту переривчатості, зміни різних картин: Міст… Дорога… Двір… Криниця… Кущ знайомий у дворі (Т. Севернюк). |
Н е з а к і н ч е н е (обірване) речення |
К р а п к и (т р и к р а п к и) ставлять для позначення незакінченості, обірваності речення. – Я не Ганна, не наймичка, я... – та й оніміла (Т. Шевченко). |
Примітка 6. У кінці обірваного питального або окличного речення крапки поєднують з відповідним знаком: Нептуне! Ходім! Чуєш?.. ( В. Винниченко). Я душу для тебе вийняла, а ти!.. (Г. Тютюнник). |
Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання цього матеріалу.
Также по этой теме:
Т. 117. Розділові знаки між однорідними членами речення
Розділові знаки при відокремленій прикладці
Розділові знаки при одиничній непоширеній прикладці
Тире між різними членами речення
Розділові знаки при вставлених компонентах
Розділові знаки при звертанні
Пунктуація при еквівалентах речення
Відокремлення додатка