Таблиця 125. Розділові знаки при звертанні
Наведено правила пунктуації при звертанні.
Звертання (непоширене й поширене) найчастіше в реченні виділяють к о м а м и,
зрідка після звертання ставлять з н а к о к л и к у.
1. К о м у ставлять після звертання, якщо воно стоїть на початку речення й не підкреслене окличною інтонацією. | Народе мій, до тебе я ще верну (В. Стус). |
Примітка 1. Вигук від звертання відділяють комою: Е, чоловіче Божий, нашу людину треба знати, а це золота людина, що й казати! (У. Самчук).
Примітка 2. Слова о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ним зв’язані інтонаційно (тобто після них немає паузи), виступають у ролі часток, тому їх комою не відділяють: О світе зелений, для тебе у мене багато, багато пісень (В. Сосюра).
2. К о м а м и виділяють звертання всередині речення. | Тебе я, земле, всю сходив до краю.... (М. Вороний). |
Примітка 3. Якщо в художньому стилі звертання розділене іншими словами, то виділяють комами кожну його частину: Прийди, весно, прийди, рясна, новим життям заграй (Г. Чупринка).
3. К о м у ставлять перед звертанням, що стоїть у кінці речення, а після нього той знак, якого вимагає інтонація речення. | Ой не шуми журливо, темний гаю мій (Олександр Олесь). Буває всяк, мій любий побратиме... (М. Рильський). Співай в простор весни, веселий вітре! (Є. Маланюк). Де забарився ти, вечоре милий? (Є. Плужник). |
Примітка 4. Якщо в групі звертання є однорідні, відокремлені члени речення тощо, то розділові знаки при них ставлять відповідно до загальних правил: Мій краю прекрасний, розкішний, багатий, хто тебе не бачив? (Т. Шевченко). Прощай, синє море, безкрає, просторе (Леся Українка).
4. З н а к о к л и к у ставлять після звертання, що стоїть на початку речення і вимовлене з окличною інтонацією, а наступне слово починають з великої букви. | Україно! Яка ж бо гарна ти! (М. Нагнибіда). |
5. К о м о ю або з н а к о м о к л и к у можуть розділяти повторювані, однорідні та синонімічні звертання. | Море, о море, приснись хоч мені (Олександр Олесь). Ганнусю! Сестри! Браття миле! Будинок – наш! (М. Рильський). Лети ж, моя думо, моя люта муко! (Т. Шевченко). Люди добрі! Земляки! Братіки! Дозвольте хоч заспівати мені (Ю. Яновський). |
Напишіть, будь ласка, у коментарі про опрацювання цього матеріалу.