Розділові знаки при відокремленій прикладці

Таблиця 121. Розділові знаки при відокремленій прикладці

 

Наведено правила пунктуації при відокремленій прикладці.

 

Прикладку можуть відокремлювати  к о м а м и  або  т и р е.

К о м а м и  відокремлюють:

1) поширену прикладку, що стоїть  п і с л я  означуваного іменника;  Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна (П. Воронько).
2) поширену прикладку, що стоїть  п е р е д  означуваним іменником, якщо вона має обставинний відтінок;  Палкий патріот і переконаний співець дружби народів,Павло Григорович Тичина з незмірною ніжністю говорив і про Горького, і про Коцюбинського, і про Гурамішвілі (М. Рильський) [говорив (ч о м у?) бо він палкий патріот...].

Примітка 1. Не відокремлюють препозиційну прикладку, яка не має обставинного відтінку: Великий український філософ Григорій Сковорода був сам патріотом і […] виховував у народу священне почуття любові до своєї батьківщини (В. Яременко).

3) прикладку, що стосується особового займенника;  І, притомлений Котигорошко, я на груди землі упаду (А. Малишко).
4) прикладку, відділену від означуваного іменника іншими членами речення;  Боровсь Еней з своїм, сердега, горем, слізьми, бідняжка, обливавсь (І. Котляревський).
5) прикладку – загальну назву (поширену чи непоширену), що стоїть після означуваного іменника – власної назви;  Один лише Ярема Бобир, наш родич по дідовому коліну, не постраждав у цій пригоді (О. Довженко).

Примітка 2. Відокремлену непоширену прикладку, що залежить від іменника – власної назви, треба відрізняти від прикладки, приєднуваної дефісом. Відокремлену прикладку виділяють інтонаційно, пор.: Грицько, підстароста, дивувався тому багатству (Панас Мирний). – Шевченко-художник залишив багату творчу спадщину.

6) прикладку, що стосується відсутнього в реченні іменника;  Пішов степом, сіромаха, сльози утирає (Т. Шевченко).
7) прикладку – власну назву, якщо вона має уточнювальне значення (перед нею можна поставити слова а саме);  Матір моя, Марія, читати мене навчила (М. Нагнибіда).
8) прикладку, яка приєднана до означуваного іменника:а) прийменниково-іменною чи іменниковою формою на зразок за освітою, за походженням, за фахом, між них, родом, серед них, так званий, (у тому числі – не рекомендовано) тощо;
б) прислівником на зразок інакше, переважно, перш за все, теж та ін.;
в) аналогом прийменника на ім’я (на ймення), на кличку, на прізвисько, на прізвище;
г) часткою навіть;
ґ) сполучниками або (=тобто), а саме, зокрема, наприклад, насамперед, особливо, передусім (передовсім), тобто, чи (=тобто), як, як-от.
 У Сквирі лікар був, на прізвище Рушилов (М. Рильський).
9) прикладку зі сполучником як, що має значення причини.  Кривинський, як посередник, вийшов наперед громади... (Панас Мирний) [вийшов наперед громади (чому?) бо був посередником].

Примітка 3. Прикладку зі сполучником як не виділяють комами, якщо вона характеризує предмет з якогось одного боку (без значення причиновості) або має значення ’у ролі кого, чого’: Мед як лікувальний засіб набув значного поширення.

За допомогою  т и р е  відокремлюють прикладку, якщо:

1) вона поширена й має уточнювальний характер (перед нею можна поставити слова а саме);  Винуватці тої катастрофи – два хлопчики літ семи-восьми та п’ятиліток-дівчинка – наче не чули сердитого материного поклику (М. Коцюбинський).

Примітка 4. Якщо за умовами контексту після відокремленої прикладки має стояти кома, то друге тире не ставлять: Діти – хлопчик і дівчинка, здивовані незвичайною обстановкою, шептались поміж собою (М. Коцюбинський).

2) треба підкреслити вагомість прикладки, здебільшого в кінці речення (це роблять ще й для того, щоб прикладку не сприймали як однорідний член речення);  Шануйте граматику – незмінного диригента незліченного оркестру слів (І. Вихованець).
3) вона поширена й має у своєму складі розділові знаки. 

Бійці – переважно вінницькі, подільські, наддністрянські колгоспники – були слухняні й працьовиті (О. Гончар).

 

 

Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання цього матеріалу.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.