Таблиця 121. Розділові знаки при відокремленій прикладці
Наведено правила пунктуації при відокремленій прикладці.
Прикладку можуть відокремлювати к о м а м и або т и р е.
К о м а м и відокремлюють:
1) поширену прикладку, що стоїть п і с л я означуваного іменника; | Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна (П. Воронько). |
2) поширену прикладку, що стоїть п е р е д означуваним іменником, якщо вона має обставинний відтінок; | Палкий патріот і переконаний співець дружби народів,Павло Григорович Тичина з незмірною ніжністю говорив і про Горького, і про Коцюбинського, і про Гурамішвілі (М. Рильський) [говорив (ч о м у?) бо він палкий патріот...]. |
Примітка 1. Не відокремлюють препозиційну прикладку, яка не має обставинного відтінку: Великий український філософ Григорій Сковорода був сам патріотом і […] виховував у народу священне почуття любові до своєї батьківщини (В. Яременко).
3) прикладку, що стосується особового займенника; | І, притомлений Котигорошко, я на груди землі упаду (А. Малишко). |
4) прикладку, відділену від означуваного іменника іншими членами речення; | Боровсь Еней з своїм, сердега, горем, слізьми, бідняжка, обливавсь (І. Котляревський). |
5) прикладку – загальну назву (поширену чи непоширену), що стоїть після означуваного іменника – власної назви; | Один лише Ярема Бобир, наш родич по дідовому коліну, не постраждав у цій пригоді (О. Довженко). |
Примітка 2. Відокремлену непоширену прикладку, що залежить від іменника – власної назви, треба відрізняти від прикладки, приєднуваної дефісом. Відокремлену прикладку виділяють інтонаційно, пор.: Грицько, підстароста, дивувався тому багатству (Панас Мирний). – Шевченко-художник залишив багату творчу спадщину.
6) прикладку, що стосується відсутнього в реченні іменника; | Пішов степом, сіромаха, сльози утирає (Т. Шевченко). |
7) прикладку – власну назву, якщо вона має уточнювальне значення (перед нею можна поставити слова а саме); | Матір моя, Марія, читати мене навчила (М. Нагнибіда). |
8) прикладку, яка приєднана до означуваного іменника:а) прийменниково-іменною чи іменниковою формою на зразок за освітою, за походженням, за фахом, між них, родом, серед них, так званий, (у тому числі – не рекомендовано) тощо; б) прислівником на зразок інакше, переважно, перш за все, теж та ін.; в) аналогом прийменника на ім’я (на ймення), на кличку, на прізвисько, на прізвище; г) часткою навіть; ґ) сполучниками або (=тобто), а саме, зокрема, наприклад, насамперед, особливо, передусім (передовсім), тобто, чи (=тобто), як, як-от. |
У Сквирі лікар був, на прізвище Рушилов (М. Рильський). |
9) прикладку зі сполучником як, що має значення причини. | Кривинський, як посередник, вийшов наперед громади... (Панас Мирний) [вийшов наперед громади (чому?) бо був посередником]. |
Примітка 3. Прикладку зі сполучником як не виділяють комами, якщо вона характеризує предмет з якогось одного боку (без значення причиновості) або має значення ’у ролі кого, чого’: Мед як лікувальний засіб набув значного поширення.
За допомогою т и р е відокремлюють прикладку, якщо:
1) вона поширена й має уточнювальний характер (перед нею можна поставити слова а саме); | Винуватці тої катастрофи – два хлопчики літ семи-восьми та п’ятиліток-дівчинка – наче не чули сердитого материного поклику (М. Коцюбинський). |
Примітка 4. Якщо за умовами контексту після відокремленої прикладки має стояти кома, то друге тире не ставлять: Діти – хлопчик і дівчинка, здивовані незвичайною обстановкою, шептались поміж собою (М. Коцюбинський).
2) треба підкреслити вагомість прикладки, здебільшого в кінці речення (це роблять ще й для того, щоб прикладку не сприймали як однорідний член речення); | Шануйте граматику – незмінного диригента незліченного оркестру слів (І. Вихованець). |
3) вона поширена й має у своєму складі розділові знаки. |
Бійці – переважно вінницькі, подільські, наддністрянські колгоспники – були слухняні й працьовиті (О. Гончар). |
Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання цього матеріалу.