Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні

Таблиця 134. Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні

 

Наведено правила пунктуації в складному безсполучниковому реченні.

 

Між предикативними частинами складного безсполучникового речення можуть стояти

к о м а,  к р а п к а   з   к о м о ю,  т и р е,  д в о к р а п к а.
1. К о м у  ставлять між відносно рівноправними частинами складного безсполучникового речення, які виражають одночасність перелічуваних явищ, їхню сумісність, послідовність дій, тісно зв’язані за змістом і поєднані перелічувальною інтонацією: Шумів травою степ шовковий, сміявся день, пісні лились (Олександр Олесь). Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (О. Десняк).
2. К р а п к у  з  к о м о ю ставлять між відносно рівноправними частинами складного безсполучникового речення, які зберігають самостійність або мають свої розділові знаки: На порозі стоїть бабуся; навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише; десь-то вода гучить… (Марко Вовчок).
3. Д в о к р а п к у  ставлять між двома відносно нерівноправними частинами складного безсполучникового речення, що поєднані пояснювальною інтонацією, якщо друга частина:
а) виражає причину, обґрунтування того, про що повідомлено в першій частині (можна поставити запитання ч о м у?, а перед нею – вжити сполучник бо): В такі ночі довго хвилюється серце косаря: йому згадується літо (М. Стельмах);
б) доповнює або розкриває зміст першої частини загалом чи одного з її членів (можна поставити запитання щ о?  а  щ о  с а м е?  я к и й? і  щ о  п о б а ч и в?): Я вам кажу: нема без влади волі (Леся Українка). Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Л. Костенко). Дивлюся я: біла хмара криє сіре небо (Т. Шевченко).
Примітка 1. Якщо інтонаційно виділено другу частину, тоді ставлять не двокрапку, а тире: Не копай іншому яму – сам упадеш (Н. тв.). На ярмарку почуто між людьми – Устима вбито (Марко Вовчок).
4. Т и р е  ставлять між частинами безсполучникового складного речення, що поєднані контрастною інтонацією (першу частину вимовлено високим тоном, другу — з пониженням тону), якщо:
а) зміст обох частин зіставляють або протиставляють (між ними можна поставити сполучники а, але); Я тільки готую аеродром – літати будете ви (О. Корнійчук). Ще сонячні промені сплять – досвітні огні вже горять (Леся Українка);
б) перша частина вказує на час або умову, за якої чи всупереч якій відбувається дія другої частини, а друга – наслідок (перед першою частиною можна поставити сполучники коли, якщо, хоч); Віз ламається – чумак розуму набирається (Н. тв.). А прийде ніч – болить душа словами (Л. Костенко). Кинь правду в калюжу – вона чиста буде (Н. тв.);
в) друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що сказано в першій частині (можна поставити запитання і  я к и й  н а с л і д о к? і  щ о  ц е  о з н а ч а є? і вжити слова через те, тому): Змокли хлопці – рубця сухого не було (А. Головко). Защебетав соловейко – пішла луна гаєм (Т. Шевченко);
г) у другій частині є порівняння з тим, про що сказано в першій частині (можна поставити сполучник немов): Говорить – шовком вишиває (Н. тв.).
Примітка 2. Уживання розділових знаків у складному безсполучниковому  реченні не завжди послідовне, що пояснюють неконкретністю змістових відношень між його частинами, а також іншими принципами їхнього розташування в давніших безсполучникових конструкціях.

 

Напишіть, будь ласка, у коментарі про опрацювання цього матеріалу.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.