Таблиця 134. Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні

Наведено правила пунктуації в складному безсполучниковому реченні.

Між предикативними частинами складного безсполучникового речення можуть стояти

к о м а, к р а п к а з к о м о ю, т и р е, д в о к р а п к а.

1. К о м у ставлять між відносно рівноправними частинами складного безсполучникового речення, які виражають одночасність перелічуваних явищ, їхню сумісність, послідовність дій, тісно зв’язані за змістом і поєднані перелічувальною інтонацією: Шумів травою степ шовковий, сміявся день, пісні лились (Олександр Олесь). Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (О. Десняк).

2. К р а п к у з к о м о ю ставлять між відносно рівноправними частинами складного безсполучникового речення, які зберігають самостійність або мають свої розділові знаки: На порозі стоїть бабуся; навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише; десь-то вода гучить… (Марко Вовчок).

3. Д в о к р а п к у ставлять між двома відносно нерівноправними частинами складного безсполучникового речення, що поєднані пояснювальною інтонацією, якщо друга частина:

а) виражає причину, обґрунтування того, про що повідомлено в першій частині (можна поставити запитання ч о м у?, а перед нею – вжити сполучник бо): В такі ночі довго хвилюється серце косаря: йому згадується літо (М. Стельмах);

б) доповнює або розкриває зміст першої частини загалом чи одного з її членів (можна поставити запитання щ о? а щ о с а м е? я к и й? і щ о п о б а ч и в?): Я вам кажу: нема без влади волі (Леся Українка). Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Л. Костенко). Дивлюся я: біла хмара криє сіре небо (Т. Шевченко).

Примітка 1. Якщо інтонаційно виділено другу частину, тоді ставлять не двокрапку, а тире: Не копай іншому яму – сам упадеш (Н. тв.). На ярмарку почуто між людьми – Устима вбито (Марко Вовчок).

4. Т и р е ставлять між частинами безсполучникового складного речення, що поєднані контрастною інтонацією (першу частину вимовлено високим тоном, другу — з пониженням тону), якщо:

а) зміст обох частин зіставляють або протиставляють (між ними можна поставити сполучники а, але); Я тільки готую аеродром – літати будете ви (О. Корнійчук). Ще сонячні промені сплять – досвітні огні вже горять (Леся Українка);

б) перша частина вказує на час або умову, за якої чи всупереч якій відбувається дія другої частини, а друга – наслідок (перед першою частиною можна поставити сполучники коли, якщо, хоч); Віз ламається – чумак розуму набирається (Н. тв.). А прийде ніч – болить душа словами (Л. Костенко). Кинь правду в калюжу – вона чиста буде (Н. тв.);

в) друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що сказано в першій частині (можна поставити запитання і я к и й н а с л і д о к? і щ о ц е о з н а ч а є? і вжити слова через те, тому): Змокли хлопці – рубця сухого не було (А. Головко). Защебетав соловейко – пішла луна гаєм (Т. Шевченко);

г) у другій частині є порівняння з тим, про що сказано в першій частині (можна поставити сполучник немов): Говорить – шовком вишиває (Н. тв.).

Примітка 2. Уживання розділових знаків у складному безсполучниковому реченні не завжди послідовне, що пояснюють неконкретністю змістових відношень між його частинами, а також іншими принципами їхнього розташування в давніших безсполучникових конструкціях.

Напишіть, будь ласка, у коментарі про опрацювання цього матеріалу.