Таблиця 134. Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні
Наведено правила пунктуації в складному безсполучниковому реченні.
Між предикативними частинами складного безсполучникового речення можуть стояти к о м а, к р а п к а з к о м о ю, т и р е, д в о к р а п к а. |
1. К о м у ставлять між відносно рівноправними частинами складного безсполучникового речення, які виражають одночасність перелічуваних явищ, їхню сумісність, послідовність дій, тісно зв’язані за змістом і поєднані перелічувальною інтонацією: Шумів травою степ шовковий, сміявся день, пісні лились (Олександр Олесь). Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (О. Десняк). |
2. К р а п к у з к о м о ю ставлять між відносно рівноправними частинами складного безсполучникового речення, які зберігають самостійність або мають свої розділові знаки: На порозі стоїть бабуся; навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише; десь-то вода гучить… (Марко Вовчок). |
3. Д в о к р а п к у ставлять між двома відносно нерівноправними частинами складного безсполучникового речення, що поєднані пояснювальною інтонацією, якщо друга частина: |
а) виражає причину, обґрунтування того, про що повідомлено в першій частині (можна поставити запитання ч о м у?, а перед нею – вжити сполучник бо): В такі ночі довго хвилюється серце косаря: йому згадується літо (М. Стельмах); |
б) доповнює або розкриває зміст першої частини загалом чи одного з її членів (можна поставити запитання щ о? а щ о с а м е? я к и й? і щ о п о б а ч и в?): Я вам кажу: нема без влади волі (Леся Українка). Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Л. Костенко). Дивлюся я: біла хмара криє сіре небо (Т. Шевченко). |
Примітка 1. Якщо інтонаційно виділено другу частину, тоді ставлять не двокрапку, а тире: Не копай іншому яму – сам упадеш (Н. тв.). На ярмарку почуто між людьми – Устима вбито (Марко Вовчок). |
4. Т и р е ставлять між частинами безсполучникового складного речення, що поєднані контрастною інтонацією (першу частину вимовлено високим тоном, другу — з пониженням тону), якщо: |
а) зміст обох частин зіставляють або протиставляють (між ними можна поставити сполучники а, але); Я тільки готую аеродром – літати будете ви (О. Корнійчук). Ще сонячні промені сплять – досвітні огні вже горять (Леся Українка); |
б) перша частина вказує на час або умову, за якої чи всупереч якій відбувається дія другої частини, а друга – наслідок (перед першою частиною можна поставити сполучники коли, якщо, хоч); Віз ламається – чумак розуму набирається (Н. тв.). А прийде ніч – болить душа словами (Л. Костенко). Кинь правду в калюжу – вона чиста буде (Н. тв.); |
в) друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що сказано в першій частині (можна поставити запитання і я к и й н а с л і д о к? і щ о ц е о з н а ч а є? і вжити слова через те, тому): Змокли хлопці – рубця сухого не було (А. Головко). Защебетав соловейко – пішла луна гаєм (Т. Шевченко); |
г) у другій частині є порівняння з тим, про що сказано в першій частині (можна поставити сполучник немов): Говорить – шовком вишиває (Н. тв.). |
Примітка 2. Уживання розділових знаків у складному безсполучниковому реченні не завжди послідовне, що пояснюють неконкретністю змістових відношень між його частинами, а також іншими принципами їхнього розташування в давніших безсполучникових конструкціях. |
Напишіть, будь ласка, у коментарі про опрацювання цього матеріалу.
Также по этой теме:
Пунктуація в складносурядному реченні
Розділові знаки при відокремленій прикладці
Відокремлення обставини
Т. 117. Розділові знаки між однорідними членами речення
2. Лекція 12. Основи української пунктуації
Розділові знаки при діалозі
Т. 118. Розділові знаки при узагальнювальному слові
Тире між різними членами речення