Таблиця 120. Розділові знаки при відокремленому означенні

Наведено правила пунктуації при відокремлених означеннях.

Означення можуть відокремлювати к о м а м и, т и р е або ж н е в и д і л я т и.

1. К о м а м и відокремлюють означення, що:

1) виражене прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом і стоїть п і с л я означуваного іменника;	Лиш народи,явлені у Слові, достойно жити можуть на землі (Л. Костенко).
2) однорідні й виражені дієприкметниками та прикметниками і стоять п і с л я означуваного іменника, перед яким уже є означення;	Досвітні огні,переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка).

Примітка 1. Якщо перед іменником означення немає, то однорідні постпозиційні непоширені означення можуть відокремлювати або не відокремлювати залежно від бажання автора (факультативний розділовий знак). Пор.: Швидко надходив вечір, морозний, зоряний (М. Стельмах). – Ото випали сніги білі та глибокі (І. Микитенко).

3) поширене препозиційне чи непоширене постпозиційне і має додаткове обставинне значення (до нього, крім запитання я к и й?, можна від присудка поставити ще запитання ч о м у? з а я к о ї у м о в и? н е з в а ж а ю ч и н а щ о?);	Стривожені світлом, звірятка заворушилися, збилися в одну купку (О. Донченко) *[заворушилися* ч о м у? бо стривожені світлом]. Ліда, вражена,* помалу відступає від нього* (О. Корнійчук) [відступає ч о м у? бо вражена].
4) стосується особового займенника;	Гордий і волелюбний, він нагадував сокола (А. Шиян). У сатиновій сорочці, у полотняних штанях, він прийшов сюди першим з дружиною і дітьми (А. Шиян).
5) відділене від означуваного іменника іншими членами речення;	Та серце* вірить, повне прохолоди, дитячим неосіннім холодам* (М. Рильський).
6) стосується відсутнього в реченні іменника чи особового займенника;	Над тихими провулками села висів місяць. Плив над снігами, величавий (Г. Тютюнник). Малий, сиджу біля вікна і всього боюсь (Є. Гуцало).
7) виражені іменниками в непрямих відмінках з прийменниками (тобто неузгоджені означення) і вжиті разом з узгодженими означеннями або відіграють у реченні важливу змістову роль;	У хату ввійшов старший Джеря, високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима (І. Нечуй-Левицький). Автоматники, на автомашинах, на мотоциклах,* неслися вперед при самій землі* (О. Гончар).
8) уточнює значення попереднього означення (перед ним можна поставити слова а саме).	Під синім склепінням високого неба розкинувся широкий, аж до самого обрію, степ [степ (я к и й?) *широкий,* (який саме широкий?) *аж до самого обрію*] (Ю. Бедзик).

2. Кому н е с т а в л я т ь, якщо:

1) поширене означення стоїть п е р е д означуваним іменником і не має додаткового обставинного значення;	Омиті росами квітки розтулюють повіки (В. Сосюра).
2) означення за змістом невіддільне від слова, якого стосується.	Думка невідступна, пекуча, ятрівна* заволоділа всім її єством* (А. Шиян).

Примітка 2. Від означень треба відрізняти виражені прикметниками та дієприкметниками іменні частини складених присудків, які ніколи не відокремлюються: Шлях стелився їм далекий (З. Тулуб). А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів (О. Гончар).

3. За допомогою т и р е відокремлюють означення:

якщо автор хоче надати їм особливого значення.

Тепер інша доля – холодна і хмура – заступила матір (Панас Мирний). Згори мені було видно все село – велике, незграбно розкидане між яругами та спадистими косогорами (Г. Тютюнник). Артилеристи дістали наказ безпосередньо від генерала – не шкодувати снарядів (О. Гончар).

Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання цього матеріалу.