Пунктуація в складносурядному реченні

Таблиця 129. Розділові знаки в складносурядному реченні

 

Між предикативними частинами складносурядного речення можуть стояти

к о м а,  т и р е,  к р а п к а  з  к о м о ю  або ж розділовий знак  в і д с у т н і й.

К о м у  звичайно ставлять:
між предикативними частинами, що входять до складносурядного речення. Тепло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок). Людина смертна, а народ – безсмертний (С. Крижанівський).
Кому   н е   с т а в л я т ь:
1) між двома частинами складносурядного речення, з’єднаними одиничним сполучником і (й), якщо вони:
а) питальні;

 
Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки? (Р. Радишевський).
б) спонукальні;

 
Хай у житті моєму, як і раніше, бувають грози і буває тиша (В. Грінчак).
в) окличні; Як пахне скрізь і місяць як сія! (Б. Грінченко).
г) номінативні; Степ і вітер (Л. Первомайський).
ґ) безособові з однотипними головними членами. Гримить і блискає (І. Франко). Але: Було затишно, і пахло вогкістю (А. Головко) [головні члени безособових частин різнотипні].
 2) між двома частинами складносурядного речення, з’єднаними одиничним сполучником і (й), та (=і), або, чи, якщо вони мають спільний структурний елемент:
а) другорядний член;

 
Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина (А. Шиян).
б) головну чи підрядну частину;

 
Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас в гості чи хоча б мама почала співати (М. Стельмах). Коли він торкався до струн скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика (В. Собко).
в) пояснювану частину; Я думав: який прекрас­ний світ і яке прекрасне життя (О. Довженко).  
3) якщо обох сурядних частин однаково стосується вставна конструкція чи несамостійна частина мови – частка, вигук, сполучник. Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулась (А. Головко). Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкає (В. Козаченко).
Т и р е  ставлять:
1) між двома предикативними частинами складносурядного речення, з’єднаними сполучником і (й), та (=і), та й, а, якщо друга частина виражає наслідок, швидку або несподівану зміну подій чи їхнє різке протиставлення; Дощ пройшов і Київ зеленіє (М. Рильський). Веселая воля на неї дихнула і пташка у поле стрілою майнула (Л. Глібов). Журавлі відкурликали – а ти й не чув (С. Павленко).
2) зрідка після сполучника для надання складносурядному реченню особливої експресивності. Та раптом дзвінок і – вже займається порожнеча (Т. Севернюк).
Примітка. К о м у  й  т и р е  перед сполучником ставлять здебільшого тоді, коли за умовами контексту в кінці першої частини такого складносурядного речення повинна стояти кома: Увійшла, усміхнулась, як сонце ясне, – і в душах усіх розпогодилось. Зрідка (переважно у віршованому мовленні) ці знаки ставлять між частинами складносурядного речення, якщо друга частина виражає швидку зміну подій або їхнє протиставлення: Ніч колихала так яскраво, проте не спалося ніяк (М. Рильський).   
К р а п к у  з  к о м о ю  ставлять:
між предикативними частинами складносурядного речення, з’єднаними сполучниками а, але, проте, все ж, однак (рідше – сполучниками і (й), та), якщо вони дуже поширені, або мають свої розділові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкреслити їхню самостійність. Відберіть у народу все – і він усе може повернути; але відберіть мову, і він ніколи більше вже не створить її (К. Ушинський). Із вирію летять, курличучи, ключі; а з моря вітер дме гарячий, нетерпливий (М. Зеров).

 

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *