2. Лекція 1

ЗАГАЛЬНІ  ПИТАННЯ  СКЛАДНОГО  РЕЧЕННЯ

Схарактеризовано ознаки складного речення, описано типи складних речень.

План

1.Формування питання про складне речення.

2. Ознаки складного речення.

3. Засоби поєднання частин складного речення.

4. Типи складних речень (загальна характеристика).

 

1.Формування поняття про складне речення

Таблиця 84

19 ст. – поч. 20 ст.
Ф. Буслаєв;


М. Осадца,
О. Огоновський,
І. Нечуй-Левицький;
О. Пєшковський;
О. Шахматов.
 Складне речення – поєднання простих речень.
«Зложене положеньє»;
«зложене речення»;
«складчасте речення»
«складне ціле»
«сполучення речень»
з 50-х років 20 ст.
В. Богородицький Складне речення становить єдине зв’язне ціле, у якому його частини схожі на морфеми, що існують тільки в слові, а не окремо від нього.
М. Поспєлов Частини речення органічно пов’язані між собою, залежать одна від одної та зумовлюють одна одну.
В. Виноградов Складне речення – «інтонаційне і семантичне ціле», а складові частини його тільки «за зовнішньою будовою більш-менш однотипні з простими реченнями».
Л. Максимов Складне речення – комунікативна одиниця вищого порядку порівняно з простим реченням.
Л. Булаховський, Б. Кулик Термін «просте речення» як компонент складного речення є умовним.
Компоненти складного речення отримали синонімічні найменування: предикативні частини (ПЧ), предикативні одиниці (ПО), предикативні компоненти (ПК).
2-а пол. 20 ст.
 В.Бєлошапкова, І.Вихованець, А.Медушевський,
А.Кващук,
М.Чемерисов
Складне речення в триаспектному (формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному і комунікативному) вимірі являє собою об’єднання предикативних одиниць на основі відповідного синтаксичного зв’язку й семантико-синтаксичних відношень, що побудоване за певною структурною схемою і функціонує як єдине комунікативне ціле.
Предикативним частинам складного речення притаманна формально-граматична і семантико-синтаксична організація простого речення, але вони втратили комунікативну цілісність і стали компонентами синтаксичної одиниці вищого рангу – складного речення.

Методична примітка

Складне речення – це речення, що складається з двох або кількох частин, об’єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією.
Частини складного речення втрачають інтонаційну завершеність, а інтонацію кінця має все складне речення, і вона зосереджена на його останній частині (Н. Бондаренко, А. Ярмолюк. Українська мова. 9 клас. – 2009, с. 24).

 

2. Ознаки складного речення

Таблиця 85

1. Поліпредикативність. Речення складається з двох чи кількох предикативних частин, поєднаних в одне ціле: 1Поважаймо кожну мить, 2бо вона помре і вже ніколи не повториться (Я. Корчак).
2. Семантична цілісність. Предикативні частини втрачають змістову самостійність, і тільки спільно утворюють одне семантичне ціле: 1Крізь вікна книг свободи світло ллється, 2майбутнього видніє далина (Д. Павличко).
3. Інтонаційна цільнооформленість. Цілісний інтонаційний малюнок має все складне речення, а не кожна з його предикативних частин: 1Ліс ще дрімає, а 2з синім небом уже щось діється (М. Коцюбинський).
4. Комунікативна цілісність. Усе речення виступає комунікативною одиницею. Актуальне членування може бути комплексним чи багатоступеневим:

1А коли завесніло, 2коли скресав Стир і 3попливла крига, Р / Т 4на річці з’явилися човни (Б. Харчук). 1Привчав мене батько Т1 / Р1 трудитись до поту, / а 2матиТ2 / Р2 любити пісні (П. Воронько).
5. Сполучниковий / безсполучниковий засіб зв’язку. 1А я додам: 2любити можна поезію в добу ракет, 3бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет (М. Рильський).
6. Структурна прилаштованість предикативних частин одна до одної. Предикативні одиниці пов’язані певними елементами: однаковими формами слів, особливим лексичним наповненням частин тощо: 1Що вище ми піднімалися вгору, 2то більше легеньких хмарок траплялося на шляху. (Щото, вище – більше [форми вищого ступеня], піднімалися – траплялося [форми недоконаного виду минулого часу]).
7. Особлива структурна схема.
На відміну від простого речення складне будують не із слів чи словосполучень, а з предикативних частин, структурою подібних до простого речення, хоч і відмінних від нього, які розташовані в складному реченні за певною схемою. Схема включає:а) кількість предикативних частин;

б) їхній характер (незалежні чи залежні);

в) порядок розташування предикативних частин;

г) сполучні засоби:

                сполуч. сл.
1Із самого початку думай, 2який буде кінець (Н. тв.).

Лінійна схема:                                                                                    Просторова схема:
про що?                                                                                                  [1 думай

[1 думай] , (2 який).                                                                                          про що?
 (2 який)  

Примітка

Не вважають складними речення:

1) з так званим «нерозчленованим присудком». Значення таких структур ідіоматичне: Чого не знаю, того не знаю. Що було, то було;
2) з видільними відношеннями, які оформлені прийменником щодо і часткою то: Щодо мене, то я згоден; Щодо сюрпризів та сенсацій, то їх була маса;
3) з уточненням інформації за допомогою приєднання: Чого тут було багато, так це квітів; Тільки й радів, що дітям.

 

3. Засоби поєднання частин складного речення

Таблиця 86

1. Інтонація
Є універсальним засобом зв’язку предикативних частин в одне ціле (особливо в безсполучникових складних реченнях), а також засобом вираження семантико-синтаксичних відношень між предикативними одиницями: 1Не штука зганьбити2штука ліпше зробити (Н. тв.).
2. Сполучні засоби: сполучники, сполучні та співвідносні слова
сурядний сполучник (спол.);  • поєднує предикативні частини складносурядних речень і не належить жодній з них:
спол.
1Думай добре, і 2думки визріють у добрі вчинки (Л. Толстой);
підрядний сполучник (спол.); • приєднує підрядну частину до головної, розміщений у підрядній частині, однак не є членом речення:
спол.
1Якщо узявсь іти /ти/, 2кінця ти доходжай (П. Тичина);
сполучне слово
(сполуч. сл.);
• приєднує підрядну частину до головної і водночас є членом речення підрядної частини:

 сполуч. сл.
1І буде думка вічно простувати до мрії, 2що мені життя дала (Т. Осьмачка);
співвідносне (вказівне) слово (співвідн. сл.) • розміщене в головній частині деяких типів складнопідрядних речень, займає позицію необхідного за змістом члена речення, але не виражає самого змісту, а лише сигналізує про те, що цей зміст виражений у підрядній частині:
          сполуч. сл.     співвідн. сл.
               1Який стук, 2такий грюк (Н. тв.).
3. Співвіднесеність видо-часових і способових форм дієслів-присудків у різних предикативних частинах складного речення (однакові форми виду, способу й часу дієслів-присудків): 1Прозорий вересень іде по нивах, 2іскряться ріки в срібних переливах (С. Крижанівський).
4. Лексичні елементи
  • лексичний повтор;
  • займенник у другій предикативній частині замість іменника в першій;
  • прислівники відповідної семантики;
  • спільні другорядні члени речення (або вставні конструкції, службові слова)
 1Усе прекрасне на землі – від сонця /є/, і 2все добре – від людини /є/ (М. Пришвін).
1Спочатку морок поліз з-поміж очеретів, а 2за ним дихнули озерця і купини білим туманом (М. Коцюбинський).
5. Неповнота другої предикативної частини: 1Як іржа з’їдає залізо, 2так і заздрість – душу /з’їдає/ (Періандр Коринфський).
6. Структурний паралелізм (однакове розміщення членів речення в предикативних частинах): 1Згода будує, а 2незгода руйнує (Н. тв.).
7. Порядок розміщення предикативних частин (у реченнях, де предикативні частини не можна поміняти місцями): 1Раптом блиснуло у хмарі й 2почалося гримкотіння (П. Тичина).

 

4. Типи складних речень

Таблиця 87 

1. За кількістю предикативних частин:
двокомпонентне  1Що для безсмертя народилось, 2від зброї смертних не помре /те/ (Леся Українка).
багатокомпонентне 1Садок вишневий коло хати /є/, 2хрущі над вишнями гудуть, 3плугатарі з плугами йдуть, 4співають ідучи дівчата, а 5матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).
2. За наявністю сполучних засобів:
а) безсполучникове; 1Я відчував: 2пахне м’ятою (М. Хвильовий).
б) сполучникове:
складносурядне; 1Сичі в гаю перекликались, та 2ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко).
складнопідрядне; 1І стежечка, 2де ти ходила, 1колючим терном поросла (Т. Шевченко).
із взаємною залежністю (має часове значення і виражає швидку й непередбачувану зміну дій); 1Не встиг старшина проскакати десятка метрів, 2як земля вибухнула під ним (О. Гончар).
змішаного типу (із сурядністю і підрядністю); 1На всякий випадок ми виставили кулемети, але 2я наказав відкрити вогонь лише тоді, 3коли група підійде до берега річки (П. Вершигора).
проміжного типу:
• з пояснювальним сурядно-підрядним сполучником тобто, цебто: 1Серце має власний автоматизм, тобто 2воно може скорочуватися без діяння зовнішнього фактора (Із журналу).

• з підрядно-сурядним сполучником і часово-зіставними або умовно-зіставними семантико-синтаксичними відношеннями: 1Тоді як іншим страх одняв розум, засліпив очі, 2Підпара не боявся нічого (М. Коцюбинський).

• з підрядним сполучним засобом, але з сурядними відношеннями між предикативними частинами: 1Максим навіть не образився, чим 2ще більше розвеселив сусіда /Максим/ (Н. Рибак).
• із сурядним сполучником, але з підрядними відношеннями між предикативними частинами: 1Пішов рясний дощ, і 2буйно зазеленіли посіви.
• з підрядним сполучником в одній предикативній частині і сурядним в іншій: 1Хоч вітри ідуть супроти, та 2незламні наші крила (А. Малишко).
в) з різними видами зв’язку (безсполучниковим і сполучниковим): 1Землю вкриває асфальт і бетон, 2небо затягується димами і ревом моторів, і 3кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, 4коли можна замислитись над собою і подумати про головне (Є. Сверстюк).
3. За можливістю взаємного розташування предикативних частин [В. Бєлошапкова]
гнучкої структури (предикативні частини можна поміняти місцями); 1Щоб себе беріг /я/, 2він наказав мені (М. Рильський).
негнучкої структури (предикативні частини поміняти місцями не можна). 1Крига скресла, затріщала, і 2буйна вода затопила все (В. Кучер).
4. За можливістю продовження речення [В. Бєлошапкова]
відкритої структури (речення можна продовжити); 1Ми збирали з сином жолуді дубові, і 2про день майбутній я казав синкові, і 3пливли багрові хмари в вишині, і 4співала осінь весняні пісні (М. Рильський).
закритої структури (речення продовжити не можна).  1Літа ніколи не повертаються до людини, а 2людина завжди повертається до своїх літ (Н. тв.).
5. За характером виконавця дії [М. Каранська]
односуб’єктні; 1Та сам я шукаю не істини модні2розшукую в хаосі власну особу (М. Руденко).
різносуб’єктні; 1Красна пташка своїм пір’ям, а 2людина – знанням /красна/ (Н. тв.).
двоякого різновиду (поєднання односуб’єктних та різносуб’єктних предикативних частин). 1Гаї шумлять2я слухаю, 3хмарки біжать4дивуюся (П. Тичина).

Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання цього матеріалу.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.