ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ

Схарактеризовано ознаки складного речення, описано типи складних речень.

План

1.Формування питання про складне речення.

2. Ознаки складного речення.

3. Засоби поєднання частин складного речення.

4. Типи складних речень (загальна характеристика).

1.Формування поняття про складне речення

Таблиця 84

19 ст. – поч. 20 ст.

Ф. Буслаєв;

М. Осадца,
О. Огоновський,
І. Нечуй-Левицький;
О. Пєшковський;
О. Шахматов.

Складне речення – поєднання простих речень.
«Зложене положеньє»;
«зложене речення»;
«складчасте речення»
«складне ціле»
«сполучення речень»

з 50-х років 20 ст.

В. Богородицький	Складне речення становить єдине зв’язне ціле, у якому його частини схожі на морфеми, що існують тільки в слові, а не окремо від нього.
М. Поспєлов	Частини речення органічно пов’язані між собою, залежать одна від одної та зумовлюють одна одну.
В. Виноградов	Складне речення – «інтонаційне і семантичне ціле», а складові частини його тільки «за зовнішньою будовою більш-менш однотипні з простими реченнями».
Л. Максимов	Складне речення – комунікативна одиниця вищого порядку порівняно з простим реченням.
Л. Булаховський, Б. Кулик	Термін «просте речення» як компонент складного речення є умовним.

Компоненти складного речення отримали синонімічні найменування: предикативні частини (ПЧ), предикативні одиниці (ПО), предикативні компоненти (ПК).

2-а пол. 20 ст.

В.Бєлошапкова, І.Вихованець, А.Медушевський,
А.Кващук,
М.Чемерисов

Складне речення в триаспектному (формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному і комунікативному) вимірі являє собою об’єднання предикативних одиниць на основі відповідного синтаксичного зв’язку й семантико-синтаксичних відношень, що побудоване за певною структурною схемою і функціонує як єдине комунікативне ціле.
Предикативним частинам складного речення притаманна формально-граматична і семантико-синтаксична організація простого речення, але вони втратили комунікативну цілісність і стали компонентами синтаксичної одиниці вищого рангу – складного речення.

Методична примітка

Складне речення – це речення, що складається з двох або кількох частин, об’єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією.
Частини складного речення втрачають інтонаційну завершеність, а інтонацію кінця має все складне речення, і вона зосереджена на його останній частині (Н. Бондаренко, А. Ярмолюк. Українська мова. 9 клас. – 2009, с. 24).

2. Ознаки складного речення

Таблиця 85

1. Поліпредикативність. Речення складається з двох чи кількох предикативних частин, поєднаних в одне ціле: ¹Поважаймо кожну мить,²бо вона помре і вже ніколи не повториться (Я. Корчак).

2. Семантична цілісність. Предикативні частини втрачають змістову самостійність, і тільки спільно утворюють одне семантичне ціле: ¹Крізь вікна книг свободи світло ллється, ²майбутнього видніє далина (Д. Павличко).

3. Інтонаційна цільнооформленість. Цілісний інтонаційний малюнок має все складне речення, а не кожна з його предикативних частин: ¹Ліс ще дрімає, а ²з синім небом уже щось діється (М. Коцюбинський).

4. Комунікативна цілісність. Усе речення виступає комунікативною одиницею. Актуальне членування може бути комплексним чи багатоступеневим:

¹А коли завесніло, ²коли скресав Стир і ³попливла крига, Р / Т ⁴на річці з’явилися човни (Б. Харчук). ¹Привчав мене батько Т₁ / Р₁ трудитись до поту, / а ²мати – Т₂ / Р₂ любити пісні (П. Воронько).

5. Сполучниковий / безсполучниковий засіб зв’язку. ¹А я додам: ²любити можна поезію в добу ракет, ³бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет (М. Рильський).

6. Структурна прилаштованість предикативних частин одна до одної. Предикативні одиниці пов’язані певними елементами: однаковими формами слів, особливим лексичним наповненням частин тощо: ¹Що вище ми піднімалися вгору, ²то більше легеньких хмарок траплялося на шляху. (Що – то, вище – більше [форми вищого ступеня], піднімалися – траплялося [форми недоконаного виду минулого часу]).

7. Особлива структурна схема.
На відміну від простого речення складне будують не із слів чи словосполучень, а з предикативних частин, структурою подібних до простого речення, хоч і відмінних від нього, які розташовані в складному реченні за певною схемою. Схема включає:а) кількість предикативних частин;

б) їхній характер (незалежні чи залежні);

в) порядок розташування предикативних частин;

г) сполучні засоби:

сполуч. сл.
¹Із самого початку думай, ²який буде кінець (Н. тв.).

Лінійна схема: Просторова схема:
про що? [1 думай]

[1 думай] , (2 який). про що?
(2 який)

Примітка

Не вважають складними речення:

1) з так званим «нерозчленованим присудком». Значення таких структур ідіоматичне: Чого не знаю, того не знаю. Що було, то було;
2) з видільними відношеннями, які оформлені прийменником щодо і часткою то: Щодо мене, то я згоден; Щодо сюрпризів та сенсацій, то їх була маса;
3) з уточненням інформації за допомогою приєднання: Чого тут було багато, так це квітів; Тільки й радів, що дітям.

3. Засоби поєднання частин складного речення

Таблиця 86

1. Інтонація

Є універсальним засобом зв’язку предикативних частин в одне ціле (особливо в безсполучникових складних реченнях), а також засобом вираження семантико-синтаксичних відношень між предикативними одиницями: ¹Не штука зганьбити – ²штука ліпше зробити (Н. тв.).

2. Сполучні засоби: сполучники, сполучні та співвідносні слова

сурядний сполучник (спол.);	• поєднує предикативні частини складносурядних речень і не належить жодній з них: спол. ¹Думай добре, і ²думки визріють у добрі вчинки (Л. Толстой);
підрядний сполучник (спол.);	• приєднує підрядну частину до головної, розміщений у підрядній частині, однак не є членом речення: спол. ¹Якщо узявсь іти /ти/, ²кінця ти доходжай (П. Тичина);
сполучне слово (сполуч. сл.);	• приєднує підрядну частину до головної і водночас є членом речення підрядної частини: сполуч. сл. ¹І буде думка вічно простувати до мрії, ²що мені життя дала (Т. Осьмачка);
співвідносне (вказівне) слово (співвідн. сл.)	• розміщене в головній частині деяких типів складнопідрядних речень, займає позицію необхідного за змістом члена речення, але не виражає самого змісту, а лише сигналізує про те, що цей зміст виражений у підрядній частині: сполуч. сл. співвідн. сл. ¹Який стук, ²такий грюк (Н. тв.).

3. Співвіднесеність видо-часових і способових форм дієслів-присудків у різних предикативних частинах складного речення (однакові форми виду, способу й часу дієслів-присудків): ¹Прозорий вересень іде по нивах, ²іскряться ріки в срібних переливах (С. Крижанівський).

4. Лексичні елементи

лексичний повтор;
займенник у другій предикативній частині замість іменника в першій;
прислівники відповідної семантики;
спільні другорядні члени речення (або вставні конструкції, службові слова)

¹Усе прекрасне на землі – від сонця /є/, і ²все добре – від людини /є/ (М. Пришвін).
¹Спочатку морок поліз з-поміж очеретів, а ²за ним дихнули озерця і купини білим туманом (М. Коцюбинський).

5. Неповнота другої предикативної частини: ¹Як іржа з’їдає залізо, ²так і заздрість – душу /з’їдає/ (Періандр Коринфський).

6. Структурний паралелізм (однакове розміщення членів речення в предикативних частинах): ¹Згода будує, а ²незгода руйнує (Н. тв.).

7. Порядок розміщення предикативних частин (у реченнях, де предикативні частини не можна поміняти місцями): ¹Раптом блиснуло у хмарі й ²почалося гримкотіння (П. Тичина).

4. Типи складних речень

Таблиця 87

1. За кількістю предикативних частин:

*двокомпонентне*	¹Що для безсмертя народилось, ²від зброї смертних не помре /те/ (Леся Українка).
*багатокомпонентне*	¹Садок вишневий коло хати /є/, ²хрущі над вишнями гудуть, ³плугатарі з плугами йдуть, ⁴співають ідучи дівчата, а ⁵матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).

2. За наявністю сполучних засобів:

а) безсполучникове;

¹Я відчував: ²пахне м’ятою (М. Хвильовий).

б) сполучникове:

— складносурядне;	¹Сичі в гаю перекликались, та 2ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко).
— складнопідрядне;	¹І стежечка, ²де ти ходила, ¹колючим терном поросла (Т. Шевченко).
— із взаємною залежністю (має часове значення і виражає швидку й непередбачувану зміну дій);	¹Не встиг старшина проскакати десятка метрів, ²як земля вибухнула під ним (О. Гончар).
— змішаного типу (із сурядністю і підрядністю);	¹На всякий випадок ми виставили кулемети, але ²я наказав відкрити вогонь лише тоді, ³коли група підійде до берега річки (П. Вершигора).

— проміжного типу:

• з пояснювальним сурядно-підрядним сполучником тобто, цебто: ¹Серце має власний автоматизм, тобто ²воно може скорочуватися без діяння зовнішнього фактора (Із журналу).

• з підрядно-сурядним сполучником і часово-зіставними або умовно-зіставними семантико-синтаксичними відношеннями: ¹Тоді як іншим страх одняв розум, засліпив очі,²Підпара не боявся нічого (М. Коцюбинський).

• з підрядним сполучним засобом, але з сурядними відношеннями між предикативними частинами: ¹Максим навіть не образився, чим ²ще більше розвеселив сусіда /Максим/ (Н. Рибак).
• із сурядним сполучником, але з підрядними відношеннями між предикативними частинами:¹Пішов рясний дощ, і ²буйно зазеленіли посіви.
• з підрядним сполучником в одній предикативній частині і сурядним в іншій: ¹Хоч вітри ідуть супроти, та ²незламні наші крила (А. Малишко).

в) з різними видами зв’язку (безсполучниковим і сполучниковим): ¹Землю вкриває асфальт і бетон, ²небо затягується димами і ревом моторів, і ³кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, ⁴коли можна замислитись над собою і подумати про головне (Є. Сверстюк).

3. За можливістю взаємного розташування предикативних частин [В. Бєлошапкова]

гнучкої структури (предикативні частини можна поміняти місцями);	¹Щоб себе беріг /я/, ²він наказав мені (М. Рильський).
*негнучкої структури* (предикативні частини поміняти місцями не можна).	¹Крига скресла, затріщала, і ²буйна вода затопила все (В. Кучер).

4. За можливістю продовження речення [В. Бєлошапкова]

*відкритої структури* (речення можна продовжити);	¹Ми збирали з сином жолуді дубові, і ²про день майбутній я казав синкові, і ³пливли багрові хмари в вишині, і ⁴співала осінь весняні пісні (М. Рильський).
*закритої структури* (речення продовжити не можна).	¹Літа ніколи не повертаються до людини, а ²людина завжди повертається до своїх літ (Н. тв.).

5. За характером виконавця дії [М. Каранська]

односуб’єктні;	¹Та сам я шукаю не істини модні – ²розшукую в хаосі власну особу (М. Руденко).
*різносуб’єктні;*	¹Красна пташка своїм пір’ям, а ²людина – знанням /красна/ (Н. тв.).
*двоякого різновиду* (поєднання односуб’єктних та різносуб’єктних предикативних частин).	¹Гаї шумлять – ²я слухаю, ³хмарки біжать – ⁴дивуюся (П. Тичина).