ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

 

Схарактеризовано поняття функціонального стилю, функціонально-стильової єдності, підстилів. Подано класифікацію функціональних стилів української літературної мови.

 

1. Функціональний стиль мови і мовлення. Функціонально-стильова єдність. Функціонально-стильова сфера.

2. Основні особливості стилів української літературної мови.

3. Характеристика розмовного мовлення.

 

1. Функціональний стиль. Функціонально-стильова єдність. Функціонально-стильова сфера

Функціональні стилі мови – це історично сформовані, суспільно усвідомлені різновиди літературної мови, які різняться принципами відбору та організації мовних засобів і частково самими мовними засобами відповідно до сфер спілкування.

Стиль мовлення – це функціонально-стилістичне використання тих мовних одиниць, з яких сформувався кожен із стилів мови.

Дослідники виокремлюють офіційно-діловий, науковий і публіцистичний стилі, а також художній стиль. Питання про місце художнього стилю в літературній мові викликає суперечки серед науковців. На думку окремих дослідників (П. Дудик, Л. Мацько, Н. Бабич, О. Пономарів), він є функціональним стилем, інші мовознавці (Ю. Бєльчиков, А. Капелюшний) наділяють його особливим статусом – функціонально-стильова єдність, виходячи з того, що в мові художньої літератури можливими є будь-які мовні елементи  з різних стилів, а також із розмовного мовлення. Ці стилі називають книжними, вони характерні переважно для писемного мовлення і значно вимогливіші в доборі мовних засобів, ніж розмовне мовлення, тому книжним стилям протиставляють розмовну функціонально-стильову сферу, або розмовне мовлення. Останнім часом до цих традиційних стилів знову долучено конфесійний. В історичному плані можна говорити і про епістолярний стиль, хоча деякі мовознавці вважають епістолярний стиль різновидом художнього стилю (Н. Бабич).

 

2. Основні особливості стилів української літературної мови

Класифікацію функціональних стилів здійснюють на основі як позамовних, так і мовних критеріїв. До позамовних критеріїв належать:

• функція стилю;
• основне призначення;
• сфера вживання;
• тип тексту за змістом;
• основні ознаки.

Мовними критеріями є мовні засоби (фонетичні, лексико-фразеологічні, словотвірні, морфологічні, синтаксичні) в системному зв’язку, які виконують певне комунікативне завдання і в типових різновидах мовлення набувають функціонально-стильового значення.

Залежно від завдань та умов спілкування кожен зі стилів членують на дрібніші різновиди – підстилі, які реалізуються у властивих їм жанрах.

 

2. 1. Науковий стиль

Ф у н к ц і я: пізнавально-інформативна.

О с н о в н е  п р и з н а ч е н н я: повідомлення про результати наукових досліджень, доведення і роз’яснення теорій, класифікація і систематизація знань, їх популяризація.      

С ф е р а  в ж и в а н н я: наука, техніка, освіта.

Т и п и  т е к с т і в: технічний, гуманітарний, природничий.

О с н о в н і  о з н а к и: понятійність, предметність, логічність, точність, ясність, переконливість, аргументація висновків.

М о в н і  з а с о б и: терміни, абстрактна лексика, слова переважно в прямому значенні або в усталеному переносному, іменний характер висловлення, ускладнені прості та розгорнуті складні речення, документування та ілюстрування тверджень (цитати, посилання, приклади, схеми, таблиці, графіки) тощо.

П і д с т и л і: 1) власне науковий; 2) науково-навчальний; 3) науково-популярний.

Ж а н р и: власне наукового – монографія, стаття, дисертація, автореферат, доповідь, повідомлення; наукового-навчального – підручник, посібник, лекція, різноманітна методична література; науково-популярного – брошура (до 48 с. з паперовою обкладинкою) енциклопедія, довідник, стаття, повідомлення.

 

 2. 2. Офіційно-діловий стиль

Ф у н к ц і я: настановчо-інформативна.

О с н о в н е  п р и з н а ч е н н я:  регулювання ділових відносин у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадських потреб людей у типових ситуаціях.

С ф е р а  в ж и в а н н я: законодавство, дипломатія, судочинство і право, армія, економіка, діловодство.

Т и п и  т е к с т і в: юридичний, управлінський, дипломатичний, економічний, військовий.

О с н о в н і  о з н а к и: документальність, об’єктивність, чіткість, стандартність викладу, однозначність формулювань, констатувальний характер положень без процесу доведення;

М о в н і  з а с о б и: канцелярська, професійна лексика, стандартні звороти (кліше), складноскорочені слова, графічні скорочення, безособові, інфінітивні та наказові форми дієслів, ускладнені прості та складні розповідні речення тощо.

П і д с т и л і: 1) законодавчий; 2) судово-правовий; 3) дипломатичний; 4) канцелярський.

Ж а н р и: законодавчого – конституція, закони, постанови, укази; судово-правового – правові кодекси, судочинні документи, нотаріальні документи; дипломатичного – договір, угода, конвенція тощо; меморандуми, комюніке, нота, послання; канцелярського – ділові папери – заява, протокол тощо, діловий лист, фінансово-банківська документація.

 

 2. 3. Публіцистичний стиль

Ф у н к ц і я: інформативно-пропагандистська (повідомлення про явища, події, формування масової свідомості, вплив на неї через добір інформації);

О с н о в н е  п р и з н а ч е н н я: висвітлення суспільно-політичних питань, активний вплив на читача/слухача, спонукання його до діяльності; пропаганда певних думок, переконань; агітація за втілення їх у життя.

С ф е р а  в ж и в а н н я: громадсько-політичне і суспільно-культурне життя,  виробнича діяльність, освіта.

Т и п и  т е к с т і в: політичний, економічний, правовий, мистецький, морально-етичний.

О с н о в н і  о з н а к и: інформаційність, доступність, яскравість, образність, агітаційно-пропагандистська спрямованість, виразна авторська позиція;

М о в н і  з а с о б и: суспільно-політична, соціально-економічна, культурологічна лексика, емоційно-оцінні слова; заклики, гасла, фразеологізми, риторично-питальні, спонукальні окличні речення; влучні інтригувальні заголовки, засоби гумору і сатири тощо.

П і д с т и л і: 1) власне публіцистичний (стиль ЗМІ і реклами); 2) художньо-публіцистичний; 3) науково-публіцистичний.

Ж а н р и: 1) стилю ЗМІ – передова, стаття, репортаж, інтерв’ю, кореспонденція, реклама; 2) художньо-публіцистичного – памфлет, нарис, фейлетон, есе; 3) науково-публіцистичного – критична стаття, аналітичний огляд, соціальний портрет.

 2. 4. Художній стиль

Ф у н к ц і я: естетично-інформативна.

О с н о в н е  п р и з н а ч е н н я: створення мовними засобами художніх образів, змалювання живих картин дійсності.

С ф е р а  в ж и в а н н я: художня література, мистецтво, освіта.

Т и п и  т е к с т і в: епічний, ліричний, драматичний.

О с н о в н і  о з н а к и: образність, чуттєва конкретність змісту, виразність, емоційність, творча індивідуальність автора;

М о в н і  з а с о б и: використання всього багатства національної мови: найповніше впровадження засобів милозвучності мови, ритмомелодики, художні засоби (тропи і фігури), оригінальні новотвори, речення різноманітної будови тощо.

П і д с т и л і: 1) епос; 2) лірика; 3) драма.

Ж а н р и: епічні – новела, оповідання, повість, роман, казка, гумореска; ліро-епічні – байка, балада, легенда, співомовка, поема, роман у віршах; ліричні – пісня, елегія, сонет, експромт, думка, дифірамб, гімн; драматичні – драматична поема, трагедія, комедія, фарс, водевіль, мелодрама.

 

 2. 5. Конфесійний стиль

Ф у н к ц і я: обслуговування релігійно-церковного культу.

О с н о в н е  п р и з н а ч е н н я: допомогти вірянам у спілкуванні душі з Богом, зберігати й примножувати культові ритуали, об’єднувати вірян почуттям віри в Бога.

С ф е р а  в ж и в а н н я: спілкування в конфесіях, культових установах, релігійних громадах, храмах, духовних навчальних закладах, віруючих родинах.

О с н о в н і  о з н а к и: урочистість, піднесеність, символізм, стандартність стильової норми.

М о в н і  з а с о б и: конфесійна лексика, старослов’янізми, синоніми, складні слова, усталені сполуки, епітети, порівняння, метафори, алегорії, символи, інверсійний порядок слів у реченні і словосполученні, повтори слів, словосполучень і речень для наголошення певної думки, поєднання речень способом нанизування, синтаксична однотипність початкових структур тощо.

П і д с т и л і: 1) власне конфесійний; 2) конфесійно-популярний; 3) конфесійно-навчальний; 4) конфесійно-обрядовий; 5) конфесійно-публіцистичний.

Ж а н р и: церковні служби та їх складові частини: вечірня, літургія, молебень тощо; богослужбові книги: Біблія, Євангеліє, Мінея, часослов тощо; молитва, піснеспів, повчання, проповідь, духовна бесіда, церковно-релігійні обрядові дійства.

 2. 6. Епістолярний стиль

Ф у н к ц і я: обслуговування в часі й просторі офіційно-ділового, виробничого, також приватного, родинного, інтимного спілкування.

О с н о в н е  п р и з н а ч е н н я: регулювати правові, ділові, виробничі контакти, зв’язки між суб’єктами правових відносин, ділового партнерства, підтримувати стосунки в родинах і товариських колах, групах мовців за інтересами.

С ф е р а  в ж и в а н н я: офіційні стосунки та неофіційні особисті зв’язки (ділове листування в установах і приватне листування в родині).

О с н о в н і  о з н а к и: персональність, цілеспрямованість інформації переважно на конкретного адресата, втаємничення її, авторське я.

М о в н і  з а с о б и: адресація, рамки мовного етикету, стандартність висловів у ділових листах, різнотемна за конкретним змістом лексика, вільний виклад змісту у приватних листах; емоційно-експресивні засоби, засоби інтимізації тощо.

П і д с т и л і: 1) приватно-ділове листування; 2) родинно-побутове листування; 3) інтимно-товариське листування.

Ж а н р и: офіційний лист, приватний лист, відкритий лист, щоденник, записка, нотатки, мемуари.

2. 7. Розмовне мовлення

Ф у н к ц і я: безпосереднє повсякденне спілкування.

О с н о в н е  п р и з н а ч е н н я: обмін думками, з’ясування побутових  і виробничих стосунків, вплив на співрозмовника.

С ф е р а  в ж и в а н н я: побут, трудова діяльність.

О с н о в н і  о з н а к и: невимушеність, жвавість викладу, яскрава емоційність, використання жестів, міміки;

М о в н і  з а с о б и: загальновживана, професійна, діалектна лексика, розмовні, просторічні слова, формули етикету, фразеологізми, прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, слова-речення) різноманітного інтонування, звертання, вставні слова тощо.

Ж а н р и: діалог, полілог.

 

 

Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання теоретичного матеріалу.