Розділові знаки в кінці речення

Таблиця 112. Розділові знаки в кінці речення (закінченого та незакінченого)

У кінці закінченого речення ставлять к р а п к у,  з н а к  п и т а н н я  чи  з н а к  о к л и к у,  к р а п к и  або кілька розділових знаків,

тоді як наприкінці незакінченого речення – тільки к р а п к и або ж поєднання к р а п о к  зі  з н а к о м  п и т а н н я  чи  з н а к о м  о к л и к у.

З а к і н ч е н е речення

1. К р а п к у  ставлять у кінці розповідного або спонукального речення, якщо воно вимовлене без окличної інтонації: Сивий ранок впав на місто синє (М. Йогансен). Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай (М. Старицький).
Примітка 1. Крапку  н е  с т а в л я т ь:
а) у кінці заголовків, на вивісках і штампах;
б) у кінці взятих у дужки вставлених речень, розміщених усередині чи в кінці основного речення: Пора б уже, пора (старечі губи шепотять, не кажуть) становище своє розумно зважить і з милого хлопчини-пустуна зробитись мужем (М. Рильський). Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома). (М. Нагнибіда).
2. З н а к  п и т а н н я  ставлять у кінці питального речення: Як надолужить години прогаяні? (О. Підсуха).
Примітка 2. Підвищену проти звичайної питальну інтонацію передають д в о м а  або т р ь о м а  з н а к а м и  п и т а н н я: Сини мої невеликі, нерозумні діти, хто вас щиро без матері привітає в світі?? (Т. Шевченко).
Примітка 3. У кінці питального речення, вимовленого з додатковою окличною інтонацією, після знака питання ставлять ще й знак оклику: Чого ж це над моїм життям чужа печаль полотна стеле?! (Д. Павличко).
Примітка 4. Знак питання  н е  с т а в л я т ь  у кінці складнопідрядного речення з непрямим запитанням, якщо головна частина не є питальною: Зайнявши місце в машині, пасажир чемно поздоровкався до таксиста і з привітністю в голосі запитав, чи йому, водієві, дорога достатньо відома (О. Гончар). – Але: Хто сказав, що все уже відкрито? (В. Симоненко) [головна частина питальна].
3. З н а к  о к л и к у  ставлять у кінці окличного речення – розповідного, спонукального чи питального: Як хороше, як весело на білім світі жить! (Л. Глібов). Веснянійте, далі сині, наливайтесь сонцем, дні! (В. Сосюра). Рідна наша мати, з чим, священна, порівняти широчінь твою ясну?! (М. Нагнибіда).
Примітка 5. Підкреслено сильну окличну інтонацію передають поєднанням д в о х  або й  т р ь о х  з н а к і в  о к л и к у: Лихо нашому панові Забрьосі, та й годі!!! (Г. Квітка-Основ'яненко).
4. К р а п к и  (т р и  к р а п к и)  ставлять:
а) у кінці закінченого речення для позначення великої паузи, у разі несподіваного переходу до нової думки: Ви розгортаєте сіно, простилаєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на чорно-синє, глибоке зоряне небо і відпочиваєте... А відпочиваючи, думаєте... (О. Вишня).
б) у разі перелічення для підкреслення невичерпності змісту: Ось лежить його праця, його кривавиця, його надія; чорна, мокра, чадна... (М. Коцюбинський).
в) для створення ефекту переривчатості, зміни різних картин: Міст… Дорога… Двір… Криниця… Кущ знайомий у дворі (Т. Севернюк).

Н е з а к і н ч е н е  (обірване) речення

К р а п к и  (т р и  к р а п к и) ставлять для позначення незакінченості, обірваності речення. – Я не Ганна, не наймичка, я... – та й оніміла (Т. Шевченко).
Примітка 6. У кінці обірваного питального або окличного речення крапки поєднують з відповідним знаком: Нептуне! Ходім! Чуєш?.. ( В. Винниченко). Я душу для тебе вийняла, а ти!.. (Г. Тютюнник).

 

Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання цього матеріалу.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.