Практичне заняття 9

Стилістичні можливості ускладнень простого речення

 

Дібрано тренувальні вправи на визначення стилістичних можливостей однорідних та відокремлених членів речення, вставних і вставлених конструкцій, звертань.

 

Теоретичні питання

1. Стилістика однорідних членів речення.
2. Стилістичні фігури, побудовані на принципах однорідності.
3. Стилістичне використання відокремлених членів речення.
4. Стилістика порівняння.
5. Стилістичні можливості звертання.
6. Стилістичне вживання вставних і вставлених конструкцій.
7. Вставлені конструкції як фігури уточнення думки.

 

Вправи

1. Схарактеризуйте стилістичні відмінності у вживанні однорідних членів речення і поєднання однорідних членів речення.
1. Пам’ятники видатним діячам, картини, романи, вірші, танці, архітектурні споруди, кінофільми, килими, ілюстрації в книжках, театральні вистави – усе це твори різних мистецтв. Яке розмаїття! Яке все це відмінне: «Війна і мир» Л. Толстого і українська народна пісня, Софійський собор і фільми О. Довженка… Що їх єднає? Та хоч би те, що всі ці твори справляють враження, мають велику притягальну силу (П. Білецький). 2. Опали, напівопали, халцедони та агати є водними оксидами кремнезему; в Україні вони мають кольори: медово-жовтогарячий (опал), білий, жовтуватий, синюватий, бурий (З довідника). 3. Комісія має право: – утворювати робочі групи для підготовки питань, що належать до її повноважень; – залучати спеціалістів центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій для розгляду питань, що належать до її повноважень; – одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію, документи й матеріали, необхідні для виконання поставлених на неї завдань (Із Положення). 4. Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі, в морозні ранки, і в вечірній час, у свята гомінкі, і в дні робочі ми думаємо, правнуки, про вас (В. Симоненко). 5. Не гнівайтесь на ближнього, не будьте пожадливими, перелюбними, не розлучайтесь, не кляніться, не противтеся злому, любіть ворогів своїх (Євангеліє). 6. Ніщо вселюдське не чуже мені: смагляві дні і ночі чорноброві, і сон гаїв, і гук новобудови, і перший промінь у твоїм вікні (Б. Олійник).

2. Схарактеризуйте стилістичні фігури, побудовані на використанні однорідних членів, та їхні функції.
1. Світе мій гучний, мільйонноокий, пристрасний, збурунений, німий, ніжний, і ласкавий, і жорстокий, дай мені свій простір і неспокій, сонцем душу жадібну налий! (В. Симоненко). 2. Люди, обличчя, одежина, різноголоса птиця у садках, квітки, кошики, сіно, риба, овощ, дошки, вірьовки, дьоготь, ягоди, віники – усе дрижить, мішається, миготить, зникає і знов показується проти очей (Марко Вовчок). 3. Ах, друзі, друзі… Ну хто ще підніме нас і опустить, підкине і не впіймає, впіймає і усадовить, візьме, і поведе, і введе, піде і в огонь, і в воду, і в кіно, і на побачення, підтримає, підтягне, потягне, стане горою, стіною, спиною? (О. Пархоменко). 4. Меркулов був людиною з чорною, дуже чорною, чорною, як ніч, майже повною зірок бородою (Ю. Олеша). 5. Зажурилися хлопці. Обличчя змарніли від клопоту: третій день, сьомий день – з липня в серпень тече і тече (Б. Олійник). 6. Принесли, посадили, поливали щовечора, щоб прийнялася, і стала калина рости наввипередки з Миколкою (А. Дімаров). 7. Ішов дощ і три студенти. 8. І раб копає землю, теше камінь, і щось будує вічне і величне (Л. Українка). 9. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила (Т. Шевченко). 10. Перлами, росою, сонцем, далиною вмиється земля (В. Сосюра).

3. Визначте стиль тексту, з’ясуйте функції відокремлених членів речення.
1. Скільки несподіванок, гідних подиву, сповнених цікавого змісту, ховається на кожному кроці, і серед усього, створеного силами природи і генієм людини, часом найскладнішими, найтаємнішими бувають звичайні слова-назви. Ми говоримо звичайні, коли це слово може підійти для власних географічних назв, або, як їх ще називають, топонімів. Хіба найменування славнозвісної Говерли – найвищої точки української землі, окраси карпатської Чорногори – є звичайне? А таємниче слово Бескиди, що вживається для гір – мовчазних свідків народження не тільки українського народу, а можливо, й слов’ян узагалі (О. Стрижак). 2. У шпинаті утворюється багато хлорофілу, близького за своїм складом до гемоглобіну крові людини. Цей овоч вважають незамінною їжею для дітей, навіть немовлят, адже він містить якісні «будівельні» матеріали – вітаміни й мінеральні солі, потрібні для росту кісток і зубів. Шпинат слід уживати сирим, він швидко псується, утворюючи шкідливі сполуки, тому непридатний до зберігання навіть у холодильнику (З довідника). 3. Вулицею, вигнувши шию, мчать вітроногі лошата, а за ними на крильчастих санках, учепившись у віжки, стоїть розпашілий і гордий дядько Микола. Кожух нарозхрист рве його назад, вусища ж метляються на всі боки, то розкриваючи, то затуляючи дядькову усмішку. Позад нього, скульчившись, як скорботна тінь, сидить тітка Ликерія (За М. Стельмахом).

4. Схарактеризуйте порівняння за схемою: а) зіставлювані поняття; 2) функція порівняння; 3) засіб вираження; 4) особливості вживання (якщо є).
1. У святу неділеньку рано-пораненьку то не сиза зозуля кувала, не дрібна птиця щебетала, не у борі сосна шуміла, – то бідна удова у своєму домі зі своїми дітьми гомоніла (Н. тв.). 2. Текст – ніби «застиглий» дискурс; це дискурс, який «зупинили», вилучивши з нього живі обставини (З підручника). 3. А там… Та що тут моє слово: ні змалювать, ні розказать… Це як на голку ту соснову усю сльоту перенизать (П. Мовчан). 4. Жовтий місяць Йориковим черепом над моєю думою завис (Б. Олійник). 5. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голу’бки (Євангеліє). 6. Ой ти дівчино, з горіха зерня (І. Франко). 7. Найчастіше припливає молодий козак Семен, хисткий, як очеретина, сміливий, як сокіл (Марко Вовчок). 8. Нур-ад-Дін, пробудившись, побачив біля себе дівчину, мов срібну рибину, за шовк м’якішу і за курдюк свіжішу. Вона панувала тут над усім, наче знамено, була краща за верблюдицю червону – лиця ніби анемони, а сама з лукоподібними бровами й очима, мов у газелі (Тисяча і одна ніч).

5. Схарактеризуйте стилістичні функції звертань у текстах різних стилів.
1. Поважна пані Ольго! Я так за Вами тужу, бо лиш з Вами можу щиро, одверто поговорити, порадитися (Є. Ярошинська до О. Кобилянської). 2. Предвічний Боже, зішли на нас із висоти небесної Твою святу мудрість, просвіти нею наш розум (З молитви). 3. Ти наше диво калинове, кохана українська мово! (Д. Білоус). 4. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема (В. Сосюра). 5. Рідна мати моя, ти ночей недоспала, ти водила мене у поля край села… (А. Малишко). 6. Світе мій гучний, мільйоннокрилий, пристрасний, збурунений, німий… (В. Симоненко). 7. Дорогі краяни! 20 березня – Всесвітній день щастя. Якими словами звернемося до рідних, близьких і знайомих, щоб їм стало святково на серці? (З газети).

6. Визначте стильову приналежність текстів, поясніть особливості вживання в них вставних і вставлених конструкцій.
1. Отже, чужоземні монархи трактували Україну, незважаючи на договір 1654 року, як окрему від Москви державу, а гетьмана – як самостійного керівника (О. Апанович). 2. В іншому місці доводиться розводити руками, як це: «…з висот горобиною млостю (?) покотилися зорі в траву» (П. Осадчук). 3. Кожен із вас, сподіваюся, знає вислів «підкова на щастя». Та не всім, далебі, відоме його походження (В. Скуратівський). 4. Є тільки чутка, може, це й химера і кут зору, може, й слушний кут, що греки, начитавшися Гомера, його кіммерів поселили тут (Л. Костенко). 5. Чотири прикмети знаю я за дівчатами з красного Надросся: красу, що і в піснях віддзеркалюється («там стояла дівка красна»), співучість («ой, подай голосочок»), працелюбність (заспівувачки руху п’ятисотенниць Марія Демченко і Марина Гнатенко – з Черкащини) і дівочу гордість, уславлену ще в пісні про Бондарівну з мальовничого Богуслава («Ой не годен пан Каньовський мене цілувати, тільки годен пан Каньовський мене роззувати»). (О. Левада). 6. З одного боку, цілував барині ручку, а з другого – клумби квіткові їй толочив (Остап Вишня). 7. Дві армії – (може, католицька Ліга й протестантська Унія?!) – зчепилися в кривавій розправі (М. Шлемкевич).

7. Схарактеризуйте парентетичні внесення: 1) за будовою; 2) за семантикою; 3) спосіб включення в основне речення; 4) позиція в основному реченні; 5) яка фігура експресивного синтаксису.
1. Ми просто (о печаль!) старі (І. Жиленко). 2. А він перестав говорити про стрілянину (хоч вона не втихала, а посилювалась) (А. Головко). 3. Але хто ж цей Іван Іванович? (Мій герой уже прийшов додому і поставив свою парасольку в соняшну пляму того сонця, що благословляло його важку путь – саме важку, бо щось із серцем не ладно — своїми мажорними рожево-білими проміннями). Хто ж цей Іван Іванович? 4. – Припустім... припустім! – раптом ще більше починає нервувутись Іван Іванович, і його баритональний бас дістає дискантових ноток. – Але коли виродження я можу простити рядовим членам партії, то... вождям (мій герой робить тут знак величезного наголосу!), вождям я цього простити не можу!.. (Із тв. М. Хвильового). 5. Вночі був дощ – дзвінкий, мов радість, дощ. (Дощі такі бувають навесні!) (М. Тарнавська). 6. І Ви казали до діда – а дід човгикав по хаті, – а що ви йому казали, то Ви не чули й самі (Л. Костенко). 7. Гетьман усміхнувся в вуса (бачив, що та усмішка сподобалася хлопцеві), повернувся й пішов (Ю. Мушкетик). 8. Лише Марко уміє догодити, як часом пан, капризний та сердитий (подагра, старість, нелади, нудьга…), захоче виїхати (М. Рильський).

 

Напишіть, будь ласка, у коментарі про виконане домашнє завдання і зазначте номер вправи. 

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.