Розділові знаки в конструкціях з прямою мовою
Схарактеризовано пунктуацію в разі записування прямої мови в рядок чи з нового рядка.
У М О В Н І П О З Н А Ч Е Н Н Я
| Пряма мова |
П (якщо записана з великої букви)
п (якщо записана з малої букви) |
| Слова автора |
А (якщо записані з великої букви)
а (якщо записані з малої букви) |
Пунктуація в конструкціях з прямою мовою залежить від способу записування прямої мови –
у рядок чи з нового рядка.
|
| Коли пряма мова йде в рядок, то її з обох боків беруть у лапки і починають з великої букви. |
| Пунктуація при словах автора залежить від їхньої позиції щодо прямої мови. |
І. Слова автора перед прямою мовою
|
| Якщо слова автора розташовані перед прямою мовою, то після них ставлять двокрапку. У кінці прямої мови крапку ставлять після лапок, а знак питання, знак оклику, три крапки – перед другими лапками. |
| 1. А: «П». |
Попихкуючи люлькою, дідусь почав розповідати: «А я в твої роки вже добре знав, ким буду». (Ю. Збанацький) |
| 2. А: «П!?..» |
Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!» (Леся Українка). |
ІІ. Слова автора після прямої мови
|
| Якщо слова автора розташовані після прямої мови, то залежно від характеру прямої мови замість крапки ставлять кому (після лапок) або зберігають знак питання, знак оклику, три крапки (перед другими лапками), а перед словами автора ставлять тире. Слова автора починають з малої букви. |
| 1. «П», – а. |
«Мене звуть Ольга Пилипівна», – сказала вчителька. (О. Іваненко) |
| 2. «П!?..» – а. |
«Чудовий Дніпро!» – скаже всякий, хто гляне. (Б. Олійник) |
| Примітка 1. Коли авторська мова починається словами на зразок так указує, так говорить, ось що сказав, ось як описує тощо, то після лапок ставлять тільки тире без коми: «Будь сумлінним у навчанні та праці» – так учив мене батько. |
| Примітка 2. Лапки, що виділяють якесь слово чи кілька слів у кінці прямої мови, зберігаються перед зовнішніми закритими лапками тільки тоді, коли між ними стоїть знак оклику (знак питання). Пор.: «Ти дивився кінофільм «Земля»?» – спитав мене товариш. – Віктор сповістив: «Я повернувся до Ялти пароплавом «Іван Франко». |
ІІІ. Слова автора всередині прямої мови
|
| Лапки ставлять тільки перед початком та в кінці прямої мови й застосовують такі правила: |
| 1. Якщо пряма мова – одне речення і на місці розриву не повинно бути ніякого розділового знака або мала б стояти кома (крапка з комою, двокрапка, тире), то слова автора виділяються з обох боків комою і тире. При цьому слова автора і другу частину прямої мови пишуть з малої букви. |
| «П, – а, – п».
«П, – а, – п!?..» |
«Наші, – подумав Климко, – донбасівські» (Г. Тютюнник).
«Що ж, – Влас пита, – чи справивсь молодцем?» (Л. Глібов). |
| 2. Якщо пряма мова – кілька речень і на місці розриву стоїть знак оклику (знак питання), то перед словами автора ставлять цей знак і тире, слова автора починають з малої букви, після них ставлять крапку й тире, а другу частину прямої мови записують з великої букви. |
| «П!? – а. – П».
«П!? – а. – П!?» |
«Ой! – крикнув чоловік. – Я хотів вас попередити про цю яму, але забув» (Н. тв.).
«А це ти, Максиме? – зрадів Карпо. – Заходь, заходь!» (М. Коцюбинський). |
| 3. Якщо пряма мова – кілька речень і на місці розриву стояла б крапка, то перед словами автора ставлять кому й тире, слова автора починають з малої букви, після них ставлять крапку й тире, а другу частину прямої мови записують з великої букви. |
| «П, – а. – П».
«П, – а. – П!?..» |
«Не журіться, – мовив Брюллов. – Це вже другорядна справа» (О. Іваненко). |
| 4. Якщо на місці розриву стоять крапки, а друга частина прямої мови – продовження перерваного речення, то перед словами автора ставлять тире, записують їх з малої букви, після них ставлять кому й тире і другу частину прямої мови теж пишуть з малої букви. |
| «П... – а, – п».
«П... – а, – п!?..» |
«Гратиму? І я гратиму?.. Ну й.... – глянув навкруги, – ну й життя гарне!..» (А. Тесленко).
|
| 5. Якщо на місці розриву стоять крапки, а друга частина прямої мови – окреме закінчене речення, то перед словами автора ставлять тире, записують їх з малої букви, після слів автора ставлять крапку й тире, а другу частину прямої мови пишуть з великої букви. |
| «П... – а. – П».
«П... – а. – П!?..» |
«Ходять тут усякі... – бурмоче дід. – Недавно двоє пройшло». (О.Донченко). |
«П, – а: – П».
«П, – а: – П!?..» |
«Про мене.... – згоджується Артем стосовно лелек і рішуче додає: – А зілля вирви. Дах псуватиме». (В. Дрозд). |
ІV. Пряма мова всередині слів автора
|
| 1. Якщо пряма мова стоїть усередині авторських слів і має на кінці знак оклику (знак питання, крапки), то перед нею ставлять двокрапку, а після неї – тире і продовжують слова автора з малої букви. |
| А: «П!?..» – а. |
Вбігає один у клас: «Інспектор!» – гукнув і побіг на місце (А. Свидницький). |
| 2. Якщо пряма мова стоїть усередині авторських слів і не має на кінці знака оклику (знака питання, крапок), то перед нею ставлять двокрапку, а після неї – кому, коли вона потрібна за умовами контексту. |
| А: «П», а. |
І звелів одвітовати по-запорозьки: «Козак з Лугу», бо запорожці здоровкались мов хиже птаство на степу (П. Куліш). |
Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання цього матеріалу.