Розділові знаки в конструкціях з прямою мовою
Схарактеризовано пунктуацію в разі записування прямої мови в рядок чи з нового рядка.
У М О В Н І П О З Н А Ч Е Н Н Я
Пряма мова | П (якщо записана з великої букви) п (якщо записана з малої букви) |
Слова автора | А (якщо записані з великої букви) а (якщо записані з малої букви) |
Пунктуація в конструкціях з прямою мовою залежить від способу записування прямої мови –у рядок чи з нового рядка. |
Коли пряма мова йде в рядок, то її з обох боків беруть у лапки і починають з великої букви. |
Пунктуація при словах автора залежить від їхньої позиції щодо прямої мови. |
І. Слова автора перед прямою мовою |
Якщо слова автора розташовані перед прямою мовою, то після них ставлять двокрапку. У кінці прямої мови крапку ставлять після лапок, а знак питання, знак оклику, три крапки – перед другими лапками. |
1. А: «П». | Попихкуючи люлькою, дідусь почав розповідати: «А я в твої роки вже добре знав, ким буду». (Ю. Збанацький) |
2. А: «П!?..» | Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!» (Леся Українка). |
ІІ. Слова автора після прямої мови |
Якщо слова автора розташовані після прямої мови, то залежно від характеру прямої мови замість крапки ставлять кому (після лапок) або зберігають знак питання, знак оклику, три крапки (перед другими лапками), а перед словами автора ставлять тире. Слова автора починають з малої букви. |
1. «П», – а. | «Мене звуть Ольга Пилипівна», – сказала вчителька. (О. Іваненко) |
2. «П!?..» – а. | «Чудовий Дніпро!» – скаже всякий, хто гляне. (Б. Олійник) |
Примітка 1. Коли авторська мова починається словами на зразок так указує, так говорить, ось що сказав, ось як описує тощо, то після лапок ставлять тільки тире без коми: «Будь сумлінним у навчанні та праці» – так учив мене батько. |
Примітка 2. Лапки, що виділяють якесь слово чи кілька слів у кінці прямої мови, зберігаються перед зовнішніми закритими лапками тільки тоді, коли між ними стоїть знак оклику (знак питання). Пор.: «Ти дивився кінофільм «Земля»?» – спитав мене товариш. – Віктор сповістив: «Я повернувся до Ялти пароплавом «Іван Франко». |
ІІІ. Слова автора всередині прямої мови |
Лапки ставлять тільки перед початком та в кінці прямої мови й застосовують такі правила: |
1. Якщо пряма мова – одне речення і на місці розриву не повинно бути ніякого розділового знака або мала б стояти кома (крапка з комою, двокрапка, тире), то слова автора виділяються з обох боків комою і тире. При цьому слова автора і другу частину прямої мови пишуть з малої букви. |
«П, – а, – п». «П, – а, – п!?..» | «Наші, – подумав Климко, – донбасівські» (Г. Тютюнник). «Що ж, – Влас пита, – чи справивсь молодцем?» (Л. Глібов). |
2. Якщо пряма мова – кілька речень і на місці розриву стоїть знак оклику (знак питання), то перед словами автора ставлять цей знак і тире, слова автора починають з малої букви, після них ставлять крапку й тире, а другу частину прямої мови записують з великої букви. |
«П!? – а. – П». «П!? – а. – П!?» | «Ой! – крикнув чоловік. – Я хотів вас попередити про цю яму, але забув» (Н. тв.). «А це ти, Максиме? – зрадів Карпо. – Заходь, заходь!» (М. Коцюбинський). |
3. Якщо пряма мова – кілька речень і на місці розриву стояла б крапка, то перед словами автора ставлять кому й тире, слова автора починають з малої букви, після них ставлять крапку й тире, а другу частину прямої мови записують з великої букви. |
«П, – а. – П». «П, – а. – П!?..» | «Не журіться, – мовив Брюллов. – Це вже другорядна справа» (О. Іваненко). |
4. Якщо на місці розриву стоять крапки, а друга частина прямої мови – продовження перерваного речення, то перед словами автора ставлять тире, записують їх з малої букви, після них ставлять кому й тире і другу частину прямої мови теж пишуть з малої букви. |
«П... – а, – п». «П... – а, – п!?..» | «Гратиму? І я гратиму?.. Ну й.... – глянув навкруги, – ну й життя гарне!..» (А. Тесленко). |
5. Якщо на місці розриву стоять крапки, а друга частина прямої мови – окреме закінчене речення, то перед словами автора ставлять тире, записують їх з малої букви, після слів автора ставлять крапку й тире, а другу частину прямої мови пишуть з великої букви. |
«П... – а. – П». «П... – а. – П!?..» | «Ходять тут усякі... – бурмоче дід. – Недавно двоє пройшло». (О.Донченко). |
«П, – а: – П». «П, – а: – П!?..» |
«Про мене.... – згоджується Артем стосовно лелек і рішуче додає: – А зілля вирви. Дах псуватиме». (В. Дрозд). |
ІV. Пряма мова всередині слів автора |
1. Якщо пряма мова стоїть усередині авторських слів і має на кінці знак оклику (знак питання, крапки), то перед нею ставлять двокрапку, а після неї – тире і продовжують слова автора з малої букви. |
А: «П!?..» – а. | Вбігає один у клас: «Інспектор!» – гукнув і побіг на місце (А. Свидницький). |
2. Якщо пряма мова стоїть усередині авторських слів і не має на кінці знака оклику (знака питання, крапок), то перед нею ставлять двокрапку, а після неї – кому, коли вона потрібна за умовами контексту. |
А: «П», а. | І звелів одвітовати по-запорозьки: «Козак з Лугу», бо запорожці здоровкались мов хиже птаство на степу (П. Куліш). |
Якщо пряму мову записують з нового рядка, то пунктуація при ній така ж, як у 1-му способі оформлення реплік діалогу. |
Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання цього матеріалу.
Также по этой теме:
Пунктуація в складносурядному реченні
Т. 117. Розділові знаки між однорідними членами речення
Т. 118. Розділові знаки при узагальнювальному слові
Схема розбору конструкції з прямою мовою
Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні
Розділові знаки при звертанні
Розділові знаки в реченні зі словами як, мов, наче, неначе, ніж і под.
Розділові знаки в складнопідрядному реченні з однорідними супідрядними