Розділові знаки в конструкціях з прямою мовою

Схарактеризовано пунктуацію в разі записування прямої мови в рядок чи з нового рядка.

У М О В Н І П О З Н А Ч Е Н Н Я

Пряма мова	П (якщо записана з великої букви) п (якщо записана з малої букви)
Слова автора	А (якщо записані з великої букви) а (якщо записані з малої букви)

Пунктуація в конструкціях з прямою мовою залежить від способу записування прямої мови –

у рядок чи з нового рядка.

Коли пряма мова йде в рядок, то її з обох боків беруть у лапки і починають з великої букви.

Пунктуація при словах автора залежить від їхньої позиції щодо прямої мови.

І. Слова автора перед прямою мовою

Якщо слова автора розташовані перед прямою мовою, то після них ставлять двокрапку. У кінці прямої мови крапку ставлять після лапок, а знак питання, знак оклику, три крапки – перед другими лапками.

1. А: «П».	Попихкуючи люлькою, дідусь почав розповідати: «А я в твої роки вже добре знав, ким буду». (Ю. Збанацький)
2. А: «П!?..»	Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!» (Леся Українка).

ІІ. Слова автора після прямої мови

Якщо слова автора розташовані після прямої мови, то залежно від характеру прямої мови замість крапки ставлять кому (після лапок) або зберігають знак питання, знак оклику, три крапки (перед другими лапками), а перед словами автора ставлять тире. Слова автора починають з малої букви.

1. «П», – а.	«Мене звуть Ольга Пилипівна», – сказала вчителька. (О. Іваненко)
2. «П!?..» – а.	«Чудовий Дніпро!» – скаже всякий, хто гляне. (Б. Олійник)

Примітка 1. Коли авторська мова починається словами на зразок так указує, так говорить, ось що сказав, ось як описує тощо, то після лапок ставлять тільки тире без коми: «Будь сумлінним у навчанні та праці» – так учив мене батько.

Примітка 2. Лапки, що виділяють якесь слово чи кілька слів у кінці прямої мови, зберігаються перед зовнішніми закритими лапками тільки тоді, коли між ними стоїть знак оклику (знак питання). Пор.: «Ти дивився кінофільм «Земля»?» – спитав мене товариш. – Віктор сповістив: «Я повернувся до Ялти пароплавом «Іван Франко».

ІІІ. Слова автора всередині прямої мови

Лапки ставлять тільки перед початком та в кінці прямої мови й застосовують такі правила:

1. Якщо пряма мова – одне речення і на місці розриву не повинно бути ніякого розділового знака або мала б стояти кома (крапка з комою, двокрапка, тире), то слова автора виділяються з обох боків комою і тире. При цьому слова автора і другу частину прямої мови пишуть з малої букви.

«П, – а, – п».

«П, – а, – п!?..»

«Наші, – подумав Климко, – донбасівські» (Г. Тютюнник).

«Що ж, – Влас пита, – чи справивсь молодцем?» (Л. Глібов).

2. Якщо пряма мова – кілька речень і на місці розриву стоїть знак оклику (знак питання), то перед словами автора ставлять цей знак і тире, слова автора починають з малої букви, після них ставлять крапку й тире, а другу частину прямої мови записують з великої букви.

«П!? – а. – П».

«П!? – а. – П!?»

«Ой! – крикнув чоловік. – Я хотів вас попередити про цю яму, але забув» (Н. тв.).
«А це ти, Максиме? – зрадів Карпо. – Заходь, заходь!» (М. Коцюбинський).

3. Якщо пряма мова – кілька речень і на місці розриву стояла б крапка, то перед словами автора ставлять кому й тире, слова автора починають з малої букви, після них ставлять крапку й тире, а другу частину прямої мови записують з великої букви.

«П, – а. – П».

«П, – а. – П!?..»

«Не журіться, – мовив Брюллов. – Це вже другорядна справа» (О. Іваненко).

4. Якщо на місці розриву стоять крапки, а друга частина прямої мови – продовження перерваного речення, то перед словами автора ставлять тире, записують їх з малої букви, після них ставлять кому й тире і другу частину прямої мови теж пишуть з малої букви.

«П... – а, – п».

«П... – а, – п!?..»

«Гратиму? І я гратиму?.. Ну й.... – глянув навкруги, – ну й життя гарне!..» (А. Тесленко).

5. Якщо на місці розриву стоять крапки, а друга частина прямої мови – окреме закінчене речення, то перед словами автора ставлять тире, записують їх з малої букви, після слів автора ставлять крапку й тире, а другу частину прямої мови пишуть з великої букви.

«П... – а. – П».

«П... – а. – П!?..»

«Ходять тут усякі... – бурмоче дід. – Недавно двоє пройшло». (О.Донченко).

«П, – а: – П».
«П, – а: – П!?..»

«Про мене.... – згоджується Артем стосовно лелек і рішуче додає: – А зілля вирви. Дах псуватиме». (В. Дрозд).

ІV. Пряма мова всередині слів автора

1. Якщо пряма мова стоїть усередині авторських слів і має на кінці знак оклику (знак питання, крапки), то перед нею ставлять двокрапку, а після неї – тире і продовжують слова автора з малої букви.

А: «П!?..» – а.

Вбігає один у клас: «Інспектор!» – гукнув і побіг на місце (А. Свидницький).

2. Якщо пряма мова стоїть усередині авторських слів і не має на кінці знака оклику (знака питання, крапок), то перед нею ставлять двокрапку, а після неї – кому, коли вона потрібна за умовами контексту.

А: «П», а.

І звелів одвітовати по-запорозьки: «Козак з Лугу», бо запорожці здоровкались мов хиже птаство на степу (П. Куліш).

Якщо пряму мову записують з нового рядка, то пунктуація при ній така ж, як у 1-му способі оформлення реплік діалогу.

Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання цього матеріалу.