Розділові знаки при цитатах
Схарактеризовано пунктуацію в реченнях із цитатами.
У М О В Н І П О З Н А Ч Е Н Н Я
Слова автора | А (якщо записані з великої букви) а (якщо записані з малої букви) |
Цитата | Ц (якщо записана з великої букви) ц (якщо записана з малої букви) |
Пунктуація при цитатах залежить від їхньої будови, позиції щодо слів автора і способу включення в авторський текст. |
1. Якщо цитата є самостійним реченням і її супроводжують слова автора, то таку цитату слід оформляти як пряму мову, записану в рядок, в одній з чотирьох позицій. |
Еміль Золя написав колись палку статтю «Що я ненавиджу», яка закінчується так: «А тепер ви знаєте, що я люблю, до чого відчуваю пристрасну любов ще з юних літ» (М. Рильський). |
Примітка. Якщо цитата – віршований текст, у якому збережено віршовані строфи, то її в лапки не беруть.
Уява поета малювала картини вільного щасливого життя, коли ... на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі. |
2. Якщо цитату після слів автора наводять не повністю, то на місці пропуску ставлять крапки: 1) А: «... ц». 2) А: «Ц ... ц». 3) А: «Ц ...» |
Я вперше натрапила в журналі на цікаве пояснення: «... не можна в один ряд ставити шовінізм і націоналізм. Шовінізм – це пригнічення іншого народу, а націоналізм – це боротьба за єдність і незалежність свого народу» (З газети). |
3. Якщо цитата передує словам автора, то перше слово в ній завжди пишуть з великої букви, навіть якщо цитату наводять не з початку речення: «...Ц», – а. |
«...Рідше, – пишуть автори далі, – при такій конструкції, де є дієприкметник пасивний на -ний, ‑тий, може стояти при дієприкметникові родовий відмінок дійової особи з прийменником від» (М. Жовтобрюх). |
4. Якщо цитата синтаксично пов’язана з авторським текстом і безпосередньо включена в нього як підрядна частина чи як член речення, то перше слово цитати пишуть з малої букви, навіть якщо в оригіналі воно починає речення: 1) А «ц». 2) А, що «ц». |
Бездумна калька з російської була наслідком роботи, спрямованої на «зближення мов аж до злиття» (З газети). Друга стаття починається з твердження, що «формально в сучасній українській мові дається розріжнити три числі: однину, множину і двоїну» (М. Жовтобрюх). |
5. Якщо речення закінчується цитатою, яка є підрядною частиною і в кінці її стоїть знак оклику (знак питання, крапки), то після закритих лапок ставлять крапку як показник абсолютного кінця речення. Крапка в кінці цитати анулюється крапкою абсолютного кінця речення. |
Звичайно, є такі скептики, які вважають, що «як сказав – так і добре. Все одно зрозуміють!». |
6. Вказівку на автора чи джерело цитати подають у дужках безпосередньо після неї, а крапку ставлять після закритої дужки: «Ц» (Автор). Якщо така вказівка стоїть нижче, то після цитати ставлять крапку:
«Ц». (Джерело). |
7. У наукових працях кожну цитату детально паспортизують. Відомості про використані роботи слід подавати згідно з вимогами державного стандарту. У самому тексті вказівку на джерело розміщують після цитати у квадратних дужках, де вказують прізвище автора (авторів через кому) чи перше слово назви), рік видання цитованої роботи і сторінку (сторінки) – [Шульжук 2010 : 97]; [Дудик, Прокопчук 2010 : 190]; [Сучасна 1972 : 52-53]. |
Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання цього матеріалу.
Также по этой теме:
Домашнє завдання 10
Пунктуація в складносурядному реченні
Розділові знаки в конструкціях з прямою мовою
Розділові знаки в складнопідрядному реченні з однорідними супідрядними
Пунктуація в разі збігу сполучників
2. Лекція 11. Способи відтворення чужого мовлення
Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні
Розділові знаки при діалозі