1. Лекція 13

Лекція 13

Комунікативний аспект речення

 

Подано відомості про актуальне членування речення та порядок слів у реченні.

План

1. Поняття про актуальне членування речення.

2. Засоби виділення реми.

3. Порядок слів у простому реченні, його функції.

4. Закономірності прямого порядку слів.

5. Особливості зворотного порядку слів.

Література до теми

Ачилова В. П. Синтаксис і пунктуація української мови. Таблиці, схеми, зразки розбору : навч. посібн. / В. П. Ачилова. – Сімферополь : ВД «АРІАЛ», 2013. – С. 76–78.
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : підручник / І. Р. Вихованець. – Київ : Либідь, 1993. – С. 46–57.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис : монографія / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДУ, 2001.– С. 310–318.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : підручник / К. Ф. Шульжук. 2-ге вид., доп. – Київ : Академія, 2010. – С. 176–182.

1. Поняття про актуальне членування речення

Таблиця 78. Актуальне членування речення

Актуальне членування – це поділ речення на дві комунікативні частини: тему і рему. 

Тема є вихідною комунікативною частиною, яка визначає предмет мовлення, те, що відоме або встановлюється з контексту. Основною вважають ту комунікативну частину речення, де повідомлено щось про тему, цю частину називають ремою.
Критерієм, що дає можливість визначити тему і рему, є запитання до речення. Частина інформації речення, яка міститься в запитанні, є темою, а та частина інформації, що безпосередньо відповідає на питальне слово, є ремою. Те саме речення залежно від комунікативних завдань, які ставить мовець, матиме різне членування на тему і рему. Наприклад, якщо речення Брат купив книгу відповідає на запитання Що зробив брат?, то його актуальне членування – Брат Т / Р купив книгу ( / – знак членування на тему і рему); на запитання Що купив брат? відповідає речення з актуальним членуванням Брат купив Т / Р книгу; відповіддю на запитання Хто купив книгу? є речення з таким актуальним членуванням: Брат Р / Т купив книгу; Купив книгу Т / Р брат; Книгу купив Т / Р брат.
У питальних реченнях питальне слово завжди є ремою: Де Р / Т небо? Де Р / Т земля? І як Р / Т підняти крила?
Варіанти речення з різним комунікативним завданням і різним комунікативним членуванням є комунікативними варіантами речення. У них неоднаковий порядок слів або / та інтонація. Усі комунікативні варіанти складають комунікативну парадигму речення.
Як тема, так і рема може складатися з одного слова чи з більшої кількості слів. У другому разі йдеться про склад теми і склад реми, у яких виділяють власне тему і власне рему: У темній хатині Т / Р раптом яскраво засвітилося маленьке вікно.
Речень без реми немає. Речення без теми можливі, тобто увесь їхній склад становить рему. Такі речення з нульовою темою є комунікативно нерозчленованими, їхня мета – повідомлення про існування, наявність чи виникнення явищ, що їх сприймають як єдине ціле. Комунікативно нерозчленованими бувають як односкладні (Весна Р; Світає Р), так і двоскладні речення з препозицією дієслівного присудка (Іде дощ Р; Цвіте бузок Р). Присудками в таких реченнях є дієслова зі значенням буття, виявлення, виникнення, переходу з одного стану в інший, положення в просторі, способу існування чи постійної присутності, вони утворюють з іменниками-підметами тісну семантичну єдність.
Актуальне членування речення не має прямого зв’язку із синтаксичним поділом на члени речення. До складу як теми, так і реми можуть входити будь-які члени речення, виражені різними частинами мови.

Методична примітка

Слово чи сполучення слів, що вбирають у себе якусь частину попереднього речення, називають відомим. Частину речення, яка містить основне повідомлення, називають новим (А. Ворон, В. Солопенко. Українська мова. 5 клас. – 2013, с. 16).

2. Засоби виділення реми

Таблиця 79. Засоби виділення реми (нового)

 

Для виділення реми в українській мові є низка засобів, які належать різним рівням мовної системи. З поміж них найважливішими є фонетичні, синтаксичні й лексико-граматичні засоби.

Фонетичні засоби
1. Фразовий наголос  Андрій поїхав Т / Р у Київ.
2. Пауза Я шукаю ... Т / Р Брянського (О. Гончар).
3. Темп мовлення Чемпіоном з футболу цього року буде Т / Р київське «Динамо».
4. Скандування Зацвітає на врожай чиєсь Т / Р ко-ха-ння (Б. Олійник).
Синтаксичні засоби
1. Порядок слів (позиція):
а) у разі неекспресивного мовлення – нове в кінці речення;

 

б) у разі експресивного мовлення: прозового – нове на початку речення; поетичного – нове на початку чи в кінці рядка.

Нині гуманітарні знання дедалі більше наближаються Т / Р до мови як первинної форми (З журналу).

 

Не змарнів Р / Т наш рід. Жива Р / Т душа народна (З газети).
Весною Р / Т я Вас бачив. Бриз морський
Вам колошматив Т / Р чуба й серце ревно.... (І. Драч).

2. Неповні речення – Що наші дівчата роблять?
–Шиють та співають Р.
– А мати?
–Порють та плачуть Р (Н. тв.).
3. Відокремлені члени речення Накрапав дощ – Т / Р дрібний і густий (О. Десняк).
4. Парцельовані конструкції У срібнім мареві танцюють зелені тополі. Т / Р Широко, гарно, спокійно (М. Коцюбинський).
Лексико-граматичні засоби
1. Лексичний повтор Прекрасна Р / Т людина в бою за Батьківщину. Прекрасна Р / Т вона в стражданнях і в смерті за неї (О. Довженко).
2. Підсилювально-видільні частки на зразок же (ж), і (й), лише (лиш), навіть, саме, таки, тільки, усе, хоч, хоч би, якраз та ін.  А ліс Т / Р усе зелений.
Здебільшого позицію реми увиразнюють не одним, а кількома засобами.

3. Порядок слів у простому реченні, його функції

Таблиця 80. Порядок слів у простому реченні

Порядок слів – це властиве певній мові розміщення членів речення стосовно один одного, зумовлене змістом і граматичною будовою речення.
В українській мові, на відміну від деяких інших мов, порядок слів у реченні відносно вільний, бо за членами речення не закріплені постійні місця. Порядок слів зумовлений змістом речення, його структурою, кількістю членів речення та способами їхнього вираження.
Розташування членів речення підпорядковане двом основним функціям – синтаксичній і стилістичній.
Синтаксична функція порядку слів у реченні допомагає визначити синтаксичну роль того чи того члена речення. Пор.: Ніч змінює день. – День змінює ніч. Високі гори. – Гори високі.  Стилістична функція порядку слів у реченні полягає у створенні додаткових змістових та експресивних відтінків завдяки позиції слова в реченні: Немудра вона була, та молитва, але йшла з глибини серця (Г. Хоткевич).
Залежно від типу висловлення розрізняють прямий і зворотний порядок слів у реченні.
Прямим називають порядок слів, який не передбачає спеціального виділення якихось компонентів, і тому є нейтральним. Прямий порядок є звичайним для наукового, офіційно-ділового та публіцистичного стилів.  Зворотним є такий порядок слів, за якого окремим членам речення надають більш виразного значення. Зворотний порядок характерний для мови художніх творів, його називають ще інверсією (лат. inversio – переставляння, перевертання).

4. Закономірності прямого порядку слів

У разі прямого порядку слів:
1) на першому місці стоїть група підмета, а на другому – група присудка (у творах оповідального характеру, які передають дії / події, що поступово розгортаються);  Погідне блакитне небо дихало на землю теплом (М. Коцюбинський).
2) узгоджене означення вживають перед означуваним словом, а неузгоджене – після нього; У злобному тілі владолюбця легко прищепилась жорстокість вельмож і королів (М. Стельмах).
3) додаток стоїть після того слова, від якого залежить; Скажи мені правду, мій добрий козаче (Т. Шевченко).
4) позиція обставин залежить від їхнього значення і способу вираження:
• обставини способу дії, виражені прислівниками на -о, -е, стоять перед дієсловом-присудком; Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (М. Коцюбинський).
• інші обставини способу дії розташовані після головного слова; Ми кожний камінь брали з бою (В. Сосюра).
• детермінантні обставини місця і часу стоять на початку речення, а залежні від присудка – після нього; В небі жайворонки в’ються (Олександр Олесь). Пізно я повертався додому (М. Коцюбинський). Сухі шишки тріщать під босими ногами (В. Поліщук).
• обставини причини і мети здебільшого вживають після присудка. Хлопці закашляли від реготу (І. Микитенко).

 

5. Особливості зворотного порядку слів

У разі зворотного порядку слів:
1) присудок стоїть перед підметом:
• у словах автора, що стоять усередині прямої мови чи після неї; «Голос маю, – каже лицар, – та не тямлю віршування» (Леся Українка). «Ну, хлопче, йди додому», – звелів старшина (Б. Грінченко).
• у різних описах; Потовченим склом блищить Ташань, по луках бродять чиїсь коні, по травах стеляться дими (Г. Тютюнник).
• якщо присудок виражає буття, існування, перебування; Стояло сухе осіннє надвечіря (О. Гончар).
• якщо на початку речення є обставина; Попереду відкривалися небачені досі краєвиди (О. Гончар).
2) узгоджене означення – після означуваного слова; Любив дід бесіду гарну і слово добре (О. Довженко).
3) додатокперед дієсловом-присудком; Пісню калинову я складаю знову (В. Сосюра).
4) можлива також інверсія обставини. Ми далі йшли повільно і невпинно (Л. Первомайський). До нитки звівся мій козак, уже на панщині проклятій, а був хазяїн (Т. Шевченко).
Порядок слів у поєднанні з інтонацією дає змогу мовцеві широко передавати різні логічні відтінки думки, її експресивно-емоційне забарвлення та актуальне членування речення, тобто поділ його на тему (відоме) і рему (нове).

Напишіть, будь ласка, у коментарях про опрацювання цього матеріалу.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *